Спецпроект

Музей Баби-Яги з'явиться на Сахаліні

Музей Баби-Яги планують створити в Вуглегірському районі Сахалінської області. Разом з господинею хати там поселяться величезний павук і сова.

Про це пише news.mail.ru.

Будинок казкового персонажа - хатинка на курячих ніжках - вже побудований. Хатинку Баби Яги встановили в селі Орлово Углегорского району на території дитячої турбази. Спочатку в ній проводилися різні розважальні заходи для дітей. Пізніше прийшла ідея створити тут справжній музей, щоб залучити туристів.

За словами організатора проекту Наталії Пашегорової, хатинка на курячих ніжках виконана за всіма казковим канонами - вона стоїть "до лісу передом", а вікнами виходить на галявину. "Ніжки" будинку виточені з колод.

Казкове житло доповнено прорізами, які розташовані по обидва боки фасаду. Один з них веде у колодязь, а інший зроблений у вигляді гірки.

"Яга помістить гостей будиночка в піч, потрапивши в яку, вони скочуються прямо у двір", - розповіла автор проекту.

Цього року творці музею планують наповнити хатинку необхідним оздобленням: зробити піч, поставити скрині, рогачі, розмістити предмети побуту та частування.

Перший музей Баби Яги - "Хатинка на курячих ніжках" - з'явився в селі Кукобій Ярославської області. Завдяки створенню музею, село стало привабливим місцем для туристів. У 2004 році Кукобій оголосили "батьківщиною Баби Яги" і щорічно святкують день народження казкового персонажа 26 червня.

В Калінінграді, на території Візит-центру "Музейний комплекс" Національного парку "Куршська коса" діє Музей російських забобонів, де також представлена Баба Яга.

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.