В інтернет виклали архів останнього командира УПА. ФОТО

Електронний архів українського визвольного руху поповнився колекцією документів про останнього головного командира УПА Василя Кука. Колекція містить фото з різних періодів життя командира, особисті документи, агітаційні матеріали тощо.

До річниці найбільшого бою УПА під Гурбами Електронний архів українського визвольного руху avr.org.ua оприлюднив документи до історії Василя Кука.

Колекція містить фото з різних періодів життя командира, особисті документи, зокрема свідоцтво про хрещення, особову картку Люблінського університету, диплом історичного факультету Київського державного університету, трудову книжку тощо.

Основу колекції становлять документи з архіву Василя Кука, який був переданий згідно з його заповітом у 2007 році у Центр досліджень визвольного руху.

 Василь Кук. Фото 1930-х років. Джерело: архів ЦДВР

Тоді історики отримали приватний архів командира обсягом 2,5 тонни. На даний момент завершується оцифровування цього унікального джерельного комплексу.

"Вперше оприлюднюються листи Василя Кука до його дружини Уляни Крюченко, - розповів керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Сергій Погорельчук. - Також цікавими є рукописи наукових статей та фрагмент нарису "Історії ОУН", написаного Василем Куком у підпіллі у 1954 році, нотатки генеалогічних досліджень про його родину.

За словами архівіста, особливу цінність становлять звіти про найбільший в історії УПА бій під Гурбами у квітні 1944 року, де повстанські сили УПА-Південь очолював Василь Кук. Зокрема, документи містять карти бою та Бущанського прориву.

Переглянути колекцію документів можна за цим посиланням.

У колекції — спогади Кука, записані дослідниками Григорієм Дем’яном та Дмитром Куделею, листи до інших керівників підпілля та накази Кука як Головного командира УПА.

 Василь Кук - командир УПА. 1950-1954 рр.

Цікавим та важливим для розуміння особистості Василя Кука є розміщена в Е-архіві доповідна записка голови КГБ при Раді міністрів УРСР Віталія Федорчука на ім’я першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького, датована 1973 роком, в якій описується небезпечна діяльність Василя Кука.

"Через двадцять років після арешту "Лемеша", коли головними супротивниками чекістів уже давно були дисиденти, а не повстанці, керівник КГБ України писав про нього як про "найбільш небезпечну особистість у націоналістичному середовищі"", — пише дослідник біографії Кука Володимир В’ятрович.

"Колекція є цілісним комплексом документів, які допоможуть дослідникам у вивченні біографії Василя Кука. Це перша тематична підбірка документів, сформована на основі різних фондів та архівів. Команда Електронного архіву визвольного руху планує періодично готувати такі підбірки для зручності колег", — говорить керівник проекту Андрій Когут.

Кінець листа до дружини від Василя Кука. Жовтень 1960 року. Кук із заслання хоче виграти машину в лотерею або ці цифри є зашифрованим посланням на волю

Нагадаємо, що відкритий у березні Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 10 184 документів.

Василь Кук (псевда: "Василь Коваль", "Юрко Леміш", "Ле", "Медвідь") (1913—2007) — Головний командир Української повстанської армії, голова Проводу Організації українських націоналістів, голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради, генерал-хорунжий та кавалер Золотого хреста заслуги.

Він першим з ОУН ще 1937 року пішов у підпілля і залишався останнім командиром Української повстанської армії до 1954 року.

У квітні 1944 року відбувся найбільший бій в історії УПА під Гурбами (на півдні Здолбунівського району Рівненської області) з участю відділів УПА-Південь, командиром якої був Василь Кук. Близько 5 тисячам повстанців протистояло 30 тисяч вояків НКВД, проте повстанцям удалося прорвати оточення.

Дивіться також:

Василь Кук: "У мене немає орденів". Останнє інтерв'ю

Листування Кука з іншими командирами УПА. СКАНИ

Як КГБ полювало за Василем Куком і що було після арешту

"Кто такие бандеровцьі и за что они борются". Брошура 1948 року

Знімки УПА, зроблені самими повстанцями. ФОТО

Інші матеріали за темою "УПА"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.