Презентують книгу Сверстюка про Гоголя

У Києві відбудеться презентація нової книги відомого літературознавця, громадського діяча Євгена Сверстюка "Гоголь і українська ніч".

Учасники: літературознавець, професор Роман Веретельник, старший науковий працівник Національного музею літератури України Наталія Кучер, Любов Маринович, Петро Марусенко, мовознавець, провідний науковий співробітник Інституту української мови НАНУ Лариса Масенко, завідувач відділом слов’янських літератур Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАНУ Павло Михед, директор Інституту філософії ім. Г.Сковороди НАНУ Мирослав Попович, літературознавець Олексій Сінченко, літературознавець Елеонора Соловей.

Головує правозахисник, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.

Час і місце заходу: 28 травня о 16:00. Київ, Національний музей літератури (вул. Богдана Хмельницького, 11).

У книзі зібрано твори, писані протягом трьох десятиліть – про Гоголя-романтика й гумориста, про сатирика і про релігійного мислителя, який взяв на себе непосильну місію – повернути Русь обличчям до Христа і поставити на дорогу правди й закону.

Трагічна постать, роздвоєний дух, мученик перехресть, він запліднив ниву української літератури й започаткував ту російську літературу, що вийшла на світовий обшир.

Його печальний дар гостро відчувати метафізичне зло в банальній пошлості буднів був провісним, як Хлєстаков для епохи большевизму і Чичиков для посткомуністичної пори. Але під серпанком вибачливої усмішки Гоголя впізнають у всі часи і люблять як гумориста – поета і чарівника.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.