Спецпроект

Польський цвинтар у Биківні встановлений без офіційного дозволу - ЗМІ

Польський меморіал на території заповідника "Биківнянські могили" відкрито без жодного офіційного дозволу. А написи на території цвинтаря досі не погоджені з українською стороною, існує тільки домовленість між президентами Януковичем і Коморовським.

Про це повідомляє "Ґазета польська цодзєннє" [видання правого напрямку] з посиланням на джерела у Раді охорони пам'яті боротьби і мучеництва [РОПБМ - державний орган при міністерстві культури Польщі - ІП] і на голову РОПБМ Анджея Кунерта.

Як відомо, урочисте відкриття польського цвинтаря в Биківні відбулося у вересні 2012 року за участі президентів України і Польщі.

"Не обійшлося без скандалу, - зазначають польські журналісти. - Через поспішність, з якою відбувалось відкриття цвинтаря, з українською стороною не погодили текст написів, здійснених польською стороною на пілонах при вході".

З метою уникнення скандалу, під час візиту президентів ці написи були затулені польськими прапорами, пише польське видання.

Голова РОПБМ Анджей Кунерт зазначив у розмові з журналістами видання, що протягом кількох місяців українська сторона так і не звернулась із проханням виправити напис і "ми потрактували це як згоду на нього".

 Вхід на польський цвинтар у Биківні. Фото: kazwoy.wordpress.com

За словами чиновника, українські зауваження надійшли до польської сторони вже запізно – перед урочистим відкриттям цвинтаря.

"Питання написів вирішене на найвищих щаблях, це зробили обидва президенти, - наголосив Кунерт у розмові з журналістами видання. - Прошу про це не писати".

Те, що українська сторона ставить під сумнів польські написи, чиновник пояснив "розпорошеною відповідальністю" з боку українців. За словами Кунерта, в Україні немає єдиної інституції, яка б відповідала за такі написи.

Також "Цодзєннє" зазначає, що на побудову польської частини цвинтаря в Биківні Україна не видала полякам формального дозволу. Це випливає із скарги, яку написали до Рахункової палати Польщі неназвані працівники РОПБМ, стверджує видання.

"Українська сторона звільнила нас від отримання офіційних погоджень та дозволів на роботи", - заявив Кунерт.

Інакше вважають анонімні працівники Ради, які були задіяні при будівництві цвинтаря. "Згідно з польським законодавством, реалізація проекту без попереднього отримання дозволів є порушенням" - цитують польських чиновників журналісти.

Видання додає, що сім скринь із рештками поляків-жертв НКВД були вставлені в конструкцію меморіалу і залиті бетоном, тож тепер неможливо встановити точно, скільки там поховано людей. Не можна встановити тепер і те, і скільки з них були поляками і військовослужбовцями.

Національний історико-меморіальний комплекс "Биківнянські могили" відкрили 30 квітня 1994 року. Міжнародний меморіал (він же Польський цвинтар) створено за проектом Лариси Скорик.

У вересні 2012 року президенти України та Польщі Янукович та Коморовський відкрили на території "Биківнянських могил" польську частину меморіалу.

У 2001-2012 роках польські археологи здійснили чотири експедиції на території Биківнянського меморіалу, знайшовши близько 2 тисяч останків, які вони називали польськими. З них удалося ідентифікувати сімох осіб.

У 2011 році Український інститут національної пам'яті просив польську сторону утриматися від застосування "нічим не обґрунтованого поняття "польський військовий цвинтар у Биківні" - оскільки серед репресованих громадян міжвоєнної Польщі були не тільки поляки, але й українці, євреї та інші нації.

 Напис при вході. Фото: prezydent.pl

Так само серед знищених людей були не тільки польські військові, але й діячі ОУН, українські комуністи, єврейські активісти, підприємці різних націй тощо, зазначали історики.

УІНП підкреслював, що цифра у 3,5 тисячі убитих у Биківні польських офіцерів, озвучена польською стороною, не доведена документальними й археологічними джерелами. Також представники інституту повідомляли, що ця точка зору неодноразово доводилася польській стороні на переговорах із представниками Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва.

Нагадаємо, так званий "Український катинський список" складається із 3435 імен польських громадян (поляків, українців, євреєв), які були розстріляні згідно розпорядження ЦК Політбюро ВКП(б) від 5 березня 1940 року.

Близько 500 осіб з цього списку, імовірно, були розстріляні у Харкові, частина - в Биківні, з інших місць розстрілів польських громадян називають Херсон, Дніпропетровськ, Ніжин та Одесу.

У 2012 році президент Коморовський заявив, що Варшава не могла домовитися з українською стороною щодо будівництва меморіалу в Биківні в часи Ющенка, натомість президент Янукович пішов назустріч Польщі.

Читайте також інші матеріали за темою "Биківня"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.