Спецпроект

МУЗЕЙНИКИ: СТАРОДРУКИ З МІЖГІР'Я - НЕ З ДЕРЖАВНИХ КОЛЕКЦІЙ

Працівники Національного музею книги і друкарства стверджують, що журналісти Громадського ТБ помиляються, коли кажуть про музейне походження знайдених у маєтку екс-президента Януковича старовинних книжкових видань.

Про це йдеться в коментарі експертів, який оприлюднила на своїй Facebook-сторінці директор музею Валентина Бочковська.

"Прошу озвучити на громадському ТВ коментар щодо статті вашого колеги Дмитра Гнапа "Найбільша крадіжка Януковича", - написала Бочковська. -  Мені особисто вдалося побачити ці книги, про які йдеться в статті, оскільки ми були офіційно запрошені для експертизи цих видань y присутності медіа".

Як відомо, у Межигір'ї були знайдені стародруки, зокрема, й виданий 1574 року у Львові Іваном Федоровим "Апостол" - першу друковану книгу в Україні.

Експерти, серед яких були також заступник директора музею, член Комісії з повернення культурних цінностей Людмила Хауха і громадський діяч Тарас Компаніченко, запевнили, що жодна зі знайдених книжок не належить Музею книги і друкарства.

"В музеї зберігається та експонується один примірник львіського видання "Апостола" 1574 року, - підкреслила Бочковська. - З часу створення музею інших примірників "Апостолу" Івана Федорова в колекції музею ніколи не було".

За словами музейника, в наукових колеціях світу нині зберігається 118 примірників цього видання "Апостола". Відомо також, що книга, видана в 1574 році накладом приблизно в 1300 примірників, зберігається в багатьох приватних колекціях та регулярно з'являється на аукціонах.

Бочковська додала, що на жодному зі стародруків, знайдених у Межигірї, немає відповідних позначок та штампів державних музеїв та колекцій - тож, можливо, книги "знаходились у приватних колекціях та були подаровані чи придбані на аукціонах".

За її словами, виявлені в Межигір'ї книги також оглянули спеціалісти з Національної бібліотеки ім. Вернадського, зауваживши, що їхніх книг там немає.

"Зважаючи, на вищесказане, вважаємо, що інформація викладена некоректно щодо музеїв та наукових установ, оскільки до нас пан Гнап не звертався, не перевіряв інформацію, і, на жаль, не володіє темою", - наголосила музейник.

Дивіться також: "Історія української книги в експонатах Музею друкарства. ФОТО"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.