Призначено нового керівника Архіву СБУ

Керівником Галузевого державного архіву Служби безпеки України став Ігор Кулик. Він обіцяє полегшити доступ до архіву для всіх охочих. Також є ідея створити спільний архів радянських документів з СБУ, МВС та СЗР.

Про це Історичній Правді повідомили у Центрі досліджень визвольного руху (ЦДВР).

Важливим напрямком роботи архівної служби СБУ стане спрощення доступу до документів радянських спецслужб, заявив новопризначений керівник.

"Навіть наявне законодавство дає можливість отримати доступ до архівних документів, однак у попередні роки системно створювалися штучні перепони дослідникам та науковцям", — зазначив Кулик.

За його словами службовця, він входить до складу групи експертів ЦДВР, яка активно розробляє нові нормативно-правові акти, що полегшать доступ науковцям та дослідникам, жертвам репресій та їх родинам до документів радянських спецслужб.

Також новопризначений начальник архіву СБУ зауважив, що необхідно створити Галузевий державний архів при Українському інституті національної пам'яті, куди слід передати документи радянських спецслужб періоду 1917-1991 років.

В цей архів планується передати документи радянського періоду з галузевих державних архівів СБУ, Міністерства внутрішніх справ і Служби зовнішньої розвідки. "Історичні архівні матеріали не повинні залишатися у віданні сучасних спецслужб та правоохоронних органів", — підкреслив Кулик.

Нагадаємо, що у 2008-2010 роках в Архіві СБУ відбувалося масштабне розсекречення архівних матеріалів радянської спецслужби. Після звільнення тодішнього директора архіву Володимира В’ятровича доступ фактично був припинений, на істориків здійснювався тиск.

Розсекречення так і не торкнулося історичних матеріалів радянських каральних органів, які знаходяться в архіві МВС. А архів Служби зовнішньої розвідки у 2009-2010 рр. оприлюднив дуже малу частину історичних документів.

Ігор Кулик народився 1983 року у Луцьку. Закінчив історичний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки. 

У травні 2009 року обійняв посаду начальника відділу Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України, де працював до червня 2010 року. З липня 2011 року — експерт з доступу до архівів ЦДВР.

Був одним з координаторів проекту "Доступ до архівів як право на суспільну пам'ять", в рамках якого став співавтором довідника "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів".

Дивіться також:

Янукович дозволив вилучати документи з архівів

Архіви закриті, щоб не постраждали діти фігурантів - чиновник

"Чому ви цікавитесь КГБ?". Служба безпеки допитала історика

СБУ Януковича плутає гриф "Цілком таємно" із "Совершенно секретно"

2011 рік. Випадки обмежень у доступі до архівів почастішали

Європарламент вимагає від Києва не ховати архіви КГБ

Як потрапити в архів? Інструкція

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.