В ІНСТИТУТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ - НОВЕ КЕРІВНИЦТВО

Головою Українського інституту національної пам'яті призначено кандидата історичних наук Володимира В'ятровича.

Про це Історичній Правді повідомив сам В'ятрович.

"Будемо працювати над поверненням Інституту попереднього статусу, - прокоментував плани на майбутнє новий голова. - Потрібно перетворити його в незалежний від політичної ситуації орган, передати Інституту архіви комуністичних спецслужб [з архівів СБУ, МВС та Служби зовнішньої розвідки] і ще багато чого".

Як відомо, створений за президентства Віктора Ющенка Український інститут національної пам'яті був центральним органом виконавчої влади. У 2010 році президент Янукович ліквідував УІНП, натомість було створено науково-дослідну установу з аналогічною назвою у структурі Кабміну. 

У колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи аналоги Інституту національної пам'яті мають право здійснювати не тільки наукову, але й слідчу та люстраційну діяльність. Водночас в управління цим установам передані архіви спецслужб часів соціалізму.

З 2006 до 2010 року УІНП очолював Ігор Юхновський, з 2010 до березня 2014-го - Валерій Солдатенко.

Як відомо, у 2008-2010 роках Володимир В’ятрович працював на посаді директора Галузевого державного архіву СБУ, організувавши розсекречення архівів КГБ і відкритий доступ до них.

У 2010-2011 роках був старшим запрошеним дослідником Українського наукового інституту Гарвардського університету.

У 2002 році В’ятрович заснував Центр досліджень визвольного руху – неурядову дослідницьку установу, яка з 2012-го є членом Європейської платформи пам’яті та сумління. У 2009 році став співтворцем Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

У 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені відкрив Електронний архів визвольного руху з понад 14 тисячами документів.

Дивіться усі матеріали за темою "Український інститут національної пам'яті"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.