Спецпроект

Директора "Київської фортеці" поновили на посаді. Але...

Музей "Київська фортеця" вкотре опинився в центрі скандалу, цього разу - через поновлення на посаді екс-керівника В'ячеслава Кулініча.

Відповідне рішення ще 13 березня ухвалив Апеляційний суд Києва. Проти нього виступило нинішнє керівництво музею, повідомляє 5 канал.

Це керівництво вважає, що Кулініч хотів передати історичну пам'ятку - зокрема, Косий Капонір - у підпорядкування Міністерства культури. Щоб, мовляв, таким чином фортеця втратила статус комунального майна.

Сам же В'ячеслав Кулініч переконує - щонайменше п'ять об'єктів Київської фортеці невдовзі можуть приватизувати. Зокрема, йдеться про башту та міст на території музею, Північний капонір та башту №4 на Старонаводницькій.

Напередодні футбольного чемпіонату Євро-2012 будівельники зруйнували частину історичного валу - Косий Капонір - заради зведення інфраструктури біля НСК "Олімпійський".

Як відомо, у липні 2012 року директор музею "Київська фортеця" В'ячеслав Кулініч був звільнений за "порушення трудової дисципліни".

При цьому КМДА позбавила директора квартири, яку йому виділив голова КМДА Олександр Попов, враховуючи діяльність Кулініча з захисту пам′яток історії.

Сам директор заявляв, що причиною звільнення була його відмова виконати рішення Київради про передачу башти № 4 Київської фортеці приватному музею "Платар" в оренду на 49 років. Він оскаржив своє звільнення в суді.

Київська фортеця є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільше земляне укріплення (XVIII-XIX сторіч) в Європі. Територія історика-археологічного музею займає 140 гектарів.

Дивіться також: У Києві вкотре спотворили вигляд фортеці. ФОТО

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.