Викрадено експонати приватного музея Трипілля

Викрадено експонати приватного музею трипільської культури "Прадавня Аратта-Україна", що знаходиться у селі Трипілля Обухівського району Київської області.

Про це повідомив голова підкомітету ВР з питань охорони та популяризації культурної спадщини Олександр Бригинець.

Нагадаємо, влітку 2012 року музейний заклад припинив свою діяльність внаслідок приватного конфлікту серед власників.

"Один із засновників музею всупереч статуту, таємно без згоди інших трьох засновників, уклав договір про продаж приміщення, - зазначив Бригинець. - На територію музею була приставлена охорона, яка не допускала в приміщення інших співзасновників і колектив музею".

За словами нардепа, після згаданих подій один зі співзасновників вирішив забрати свою частину археологічних експонатів музею, і після тривалої боротьби з незаконним власником будівлі таки зміг потрапити всередину колишнього музею, де не знайшов жодного експонату.

Викликану на місце міліцію не пустили всередину. Інших дій щодо звернення скаржника - бодай з’ясування обставин - правоохоронники не здійснили.

У зв’язку із цим співвласник музею звернувся до Генпрокуратури з колективною заявою про вчинення новим власником будівлі (яким виявився член Партії Регіонів) кримінального правопорушення.

"За цей час встиг змінитися генпрокурор [призначили Ярему], проте відповідь на звернення заявники так і не отримали, - наголосив Бригинець. - Вони досі не знають, чи внесено справу щодо незаконного  заволодіння музейними експонатами в Єдиний реєстр досудових розслідувань".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.