Кириленко поспішив пустити УПЦ КП в заповідник ЮНЕСКО. ФОТО

21 лютого 2016 року, Українська православна церква Київського Патріархату відновила богослужіння у Трапезному храмі Національного заповідника "Софія Київська" - пам'ятці історії і архітектури XVIII ст., частині об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО.

Прихід церковних діячів у заповідник відбувся оперативно - в терміни, які "не можуть не дивувати", повідомляє Музейний простір.

Освячення престолу в честь cвятого pівноапостольного князя Ярослава Мудрого провів предстоятель УПЦ КП патріарх Філарет.

Нагадаємо, днями стало відомо про таємне рішення Кабінету міністрів та Міністерства культури надати у використання Київському патріархату Трапезний храм (відомий також як "Тепла Софія").

Національний комітет Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ІКОМОС) заявив про незаконність цього рішення.

 

"Це політизоване рішення, прийняте таємно від громадськості, з ігноруванням позицій експертів і фахового середовища ... грубо порушує зобовязання, взяті Україною при ратифікації Конвенції ООН про охорону Світової спадщини, а також низку інших міжнародних зобов'язань", - підкреслили в ІКОМОС.

Опікунська рада Нацзаповідника "Софія Київська" наголосила, що рішення Мінкульту може призвести до втрати Софією статусу об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО.

"Спроби Мінкульту змусити заповідник укласти договір про безкоштовне користування УПЦ (КП) пам'яткою архітектури є прямою загрозою існування цілісного комплексу унікального заповідника, що призведе до втрати статусу об'єкта під охороною ЮНЕСКО", - йдеться в заяві опікунської ради.

 

Міністр культури В'ячеслав Кириленко назвав противників відновлення богослужінь у заповіднику українофобами.

"Вперше за останні 330 років українська церква повертається до Софії Київської, - сказав чиновник. - Ми готові до будь-якого громадського моніторингу. А українофоби всіх мастей, які зараз піднімають крик навколо цього питання, хай заспокояться".

На думку УПЦ КП, позиція заборони богослужінь у Софії продиктована "не стільки турботою про збереження пам’ятки, скільки світоглядними чи ідеологічними переконаннями, негативним ставленням до Церкви в цілому чи до Київського патріархату зокрема".

 Трапезний храм (Тепла або Мала Софія)

У церкві наголосили, що КП звернувся з проханням "надати можливість для регулярного богослужіння не в самому [Софійському] соборі, а в Трапезному храмі". Йдеться "лише про спільне використання храму Церквою та музеєм".

Як відомо, у 2012 році київським заповідникам загрожувало виключення з переліку Світової спадщини у зв'язку із забудовою буферних зон. У червні 2013 року сесія ЮНЕСКО вирішила не виключати заповідники "Софія Київська" і "Києво-Печерська Лавра" з реєстру.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Наразі Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО такими об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, дерев'яними церквами східного обряду в українських і польських Карпатах, античним Херсонесом, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

В липні 2013 року Кабмін передав частину Києво-Печерського заповідника (Нижню Лавру) в безоплатне користування УПЦ Московського патріархату.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Тепла або Мала Софія — колишня трапезна церква Софійського монастиря в Києві, пам'ятка архітектури українського бароко. Збудована в 1722-1730 роках.

1822 року за проектом Андрія Меленського перебудована на зимову (опалювану) церкву Різдва Христового. Відтоді, на противагу холодному взимку соборові, отримала назву "Теплої".

У складі комплексу монастирських споруд собору Святої Софії внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527. Пам'ятка культурної спадщини національного значення.

Зараз використовується в якості виставкових залів Національного заповідника "Софія Київська". В ній розташовується експозиція "Храм. Град. Держава" та лапідарій Національного заповідника "Софія Київська".

Інше за темами ЧИНОВНИКИ — ЮНЕСКО — УПЦ КП

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.