На крейсері «Аврора» відкрили православний храм

5 липня на крейсері «Аврора» в Санкт-Петербурзі (Росія) відкрили православний храм.

Про це повідомляє РИА "Новости" з посиланням на прес-службу Західного військового округу (ЗВО).

"На крейсері "Аврора" почав роботу православний корабельний храм, ліквідований в 1917 році", — ідеться в повідомленні.

Цей корабель відомий тим, що холостий постріл його гармати слугував сигналом до штурму загонами більшовиків Зимового палацу в жовтні 1917 року. Внаслідок перевороту, партія більшовиків Володимира Леніна прийшла до влади в Росії.

Фото: РИА Новости / Александр Гальперин

Храм, відновлений за архівними фотографіями та кресленнями, розташований у центральній частині корабля над світловим люком. Ікони розташовані на розсувному іконостасі. "Також установлені предмети церковного начиння й необхідне приладдя. У церковні свята та вихідні дні на крейсері проводитимуться богослужіння й літургії", — зазначили в ЗВО.

Пікантність ситуації в тому, що Радянський Союз, який утворився в 1922 році, був першою державою, в якій атеїзм проголосили державною ідеологією, а релігію оголосили пережитком буржуазного минулого.

Одним із перших кроків революційної комуністичної влади на цій ниві стала ліквідація інституту військового духовенства в 1918 році. Усіх священиків звільнили з армії, а їх функції з моральної підтримки особового складу, зазнавши суттєвих змін, частково перейшли до політичних комісарів.

Бронепалубний крейсер першого рангу "Аврора" у Росії вважається пам’яткою кораблебудування, історії військово-морського флоту і подій більшовицької революції 1917 року. Його збудували в Санкт-Петербурзі в 1903 році. Брав участь в Російсько-японській, Першій світовій, Громадянській і німецько-радянській війнах.

У травні 2013 року крейсер повернули в склад ВМФ РФ як корабель № 1.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.