Парламент Чехії визнав радянське вторгнення 1968 року окупацією

22 серпня парламент Чехії проголосував за резолюцію, в якій введення військ Варшавського договору до Чехословаччини в серпні 1968 року визнано "вторгненням, окупацією та порушенням міжнародного права".

За проголосували 145 із 156 депутатів, передає "Новое время" з посиланням на České noviny.

Ініціатором голосування став лідер фракції Християнсько-демократичного союзу Ян Бартошек.

Він заявив, що резолюція стане "посланням для громадськості та інших держав, в тому числі для Росії".

Нагадаємо, в ніч з 20 на 21 серпня 1968 року радянські, польські, угорські та болгарські війська увійшли на територію Чехословацької Соціалістичної Республіки, щоб придушити рух за реформи верхівки тодішньої правлячої комуністичної партії країни, відомий як "Празька весна".

Під час опору громадян ЧССР із серпня по грудень 1968 року загинуло 137 цивільних осіб. Загалом за час окупації, згідно з оцінками істориків, в країні силами країн Варшавського пакту було вбито понад 400 осіб. Останній радянський солдат покинув територію Чехословаччини в червні 1991 року.

Читайте також:

Листи з Праги. 1968 рік у матеріалах КГБ

1968: Окупація Чехословаччини країнами Варшавського договору

Вацлав Гавел: "Сила безсилих. Як перемогти пост-тоталітарну державу"

Смолоскипи свободи. Самоспалення як форма протесту

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.