Литва може застосувати санкції проти російських каналів за знеславлення борців за незалежність

Комісія з телебачення і радіомовлення Литви вирішує питання про порушення розслідування щодо російських телеканалів "Росія 24" і PBK Lietuva через їхні репортажі про антирадянських партизанів і події 13 січня 1991 року в Литві.

Про це пише "Європейська правда" з посиланням на Delfi.lt.

Голова Комісії Мантас Мартішюс повідомив, що на ці два телеканали надійшли скарги. Їх розглянуть на найближчому засіданні комісії на наступному тижні. Одну зі скарг на "Росія 24" подали консерватори Лаурінас Касчюнас і Аудронюс Ажубаліс.

"У скарзі просять оцінити, чи не порушені вимоги щодо забороненої інформації. Будь-яка людина Литовської Республіки, побачивши по телебаченню або почувши по радіо якусь інформацію, яка, як їй здається, порушує закони, [може на це поскаржитися, - ІП], а комісія зобов'язана провести розслідування", - сказав Ажубаліс.

Згаданий телерепортаж показував церемонію вручення Премії свободи партизанам з коментарем, що вони "боролися на боці Гітлера", і нібито вбили "тисячі мирних жителів".

Мартішюс зазначає, що минулого року щодо інформації, яку поширювала "Росія 24", вже велося розслідування. За результатами ще одного розслідування інформації, що підбурює до війни і ненависті, комісія ухвалить рішення наступного тижня.

"Є скарга ще одного громадянина на канал PBК, в ній йдеться про те, що в новинній передачі "Час" містилася інформація, що ображає і принижує учасників подій 13 січня 1991 року. Це може бути інформацією, що підбурює до нетерпимості", - пояснив він.

Ідеться про штурм телевежі та інших важливих об'єктів у Вільнюсі спецпідрозділом КГБ СРСР "Альфа" та частинами ОМОНу 13 січня 1991 року з метою повернути Литву, яка 1990 року проголосила вихід із Союзу, під контроль центрального уряду. Ці події були елементом протистояння прихильників незалежності Литви та радянської влади. 

Литва у зв'язку з підбурюванням до війни і ненависті раніше застосовувала щодо деяких російських каналів максимальні обмеження на трансляцію терміном в один рік.

Нагадаємо, в угорському уряді учасників гітлерівської агресії проти СРСР назвали  "борцями за Угорщину".

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.