Кандидати на посаду голови УІНП. Хто всі ці люди? ДОПОВНЮЄТЬСЯ

Автори Істправди, журналісти, тимчасово безробітний юрист та... лісник. Бажання очолити Український інститут національної пам'яті виявили більше 10 осіб.

Редакція "Історичної правди" отримала від Національного агентства України з питань державної служби відповідь на запит щодо конкурсу на посаду голови Українського інституту національної пам'яті. Згідно документу, станом на 1 листопада (останній день, коли можна було подати заявку на участь у конкурсі) було зареєстровано дев'ять претендентів.

 

Нижче поданий повний перелік кандидатів із відомостями про кожного з них, знайденими у відкритих джерелах.

 
Стефан Христенко

1. Христенко Стефан Володимирович

Юрист за освітою. Працював за фахом у кількох компаніях. Зараз вивчає право у Копенгагені, згідно з декларацією – тимчасово безробітний.

 
Сергій Руденко 

2. Руденко Сергій Борисович

Кандидат культурології, фахівець з музейної справи. Доцент Київського Національного університету культури та мистецтв.

 
ФОТО КАНДИДАТА ТИМЧАСОВО ВІДСУТНЄ

3. Коростишевський Сергій Аркадійович

Співробітник Департаменту транспортної інфраструктури КМДА.

 
Дмитро Решетченко

4. Решетченко Дмитро Володимирович

Кандидат історичних наук, до березня 2019 року - начальник відділу Центрального державного архіву зарубіжної україніки.

 
Тарас Шамайда

5. Шамайда Тарас Анатолійович

Громадський діяч, автор "Історичної правди", згідно декларації - співробітник Управління справами Апарату Верховної Ради України.

 
Надія Князев

6. Князев Надія Михайлівна

Викладач української мови, член Національної спілки журналістів.

 
Петро Жижиян

7. Жижиян Петро Миколайович

Редактор сайту "Сегодня".

 
Аліна Понипаляк

8. Понипаляк Аліна Василівна

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного музею історії України, авторка "Історичної правди".

 
ФОТО КАНДИДАТА ТИМЧАСОВО ВІДСУТНЄ

9. Савченко Євгеній Олександрович

До звільнення в 2019 році - старший майстер лісу державного підприємства "Київський лісгосп".

Також стало відомо, що на конкурс подалися історики Олександр Алфьоров, Артем Харченко та заступник директор Національного інституту стратегічних досліджень Василь Яблонський.

У Національному агентстві України з питань державної служби поінформували, що уточнений список буде оприлюднений до кінця понеділка, 4 листопада ц.р.

Пізніше у агенстві пообіцяли актуалізувати список кандидатів вже наступного дня, 5 листопада. 

Перший етап конкурсу - тестування на знання іноземної мови, що має відбутися 7 листопада.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.