АНОНС: Віталій Нахманович говоритиме про Другу світову війну в історії та історичній пам'яті

Лекція Віталія Нахмановича "Друга світова війна в історії та історичній пам’яті" відбудеться у книгарні "Є" 4 грудня.

"Три покоління народилися і виросли з дня закінчення Другої світової війни, а ми досі живемо в "повоєнному світі". Травма війни не дає спокою не лише мешканцям пострадянського простору, які зростали на міфі про "Велику Вітчизняну", а й жителям країн Заходу, для яких Голокост став стрижнем сучасної постмодерної цивілізації.

 

Як і чому так сталося? Чи приречені ми назавжди залишатися заручниками тієї далекої війни, чи здатні нарешті покласти її на полицю історії? Чи, може, ми насправді ще не вивчили всіх її уроків, і вона супроводжуватиме нас весь час, доки існуватиме світ, який її породив?

Щоб не те що відповісти на ці питання, а хоча б наблизитися до відповіді на них, ми маємо розглянути Другу світову війну в декількох вимірах та в різних наближеннях.

Для початку, треба визначити загальне співвідношення історії та пам'яті взагалі: історії як об'єктивної послідовності та взаємозв'язку явищ і подій та пам'яті як міфу, породженого нашими сьогоднішніми уявленнями про світ та наше місце в ньому.

Після цього ми спробуємо розглянути історію війни та пам'ять про неї в різних контекстах: у контексті історії Заходу як цивілізації, що її породила, у контекстах історії Німеччини та Радянського Союзу як держав, що її розпочали, і в контекстах історії двох бездержавних народів – українців і євреїв, – що стали ледь не основними її жертвами.

Нам йтиметься про різні аспекти цієї історії: ідейний і моральний, політичний і суспільний. При цьому ми не торкатимемося ані бойових дій, ані проблем економіки, того, що найбільше привертає увагу, але й найбільше затьмарює справжній зміст тих подій.

Натомість ми не обмежимося аналізом витоків та перебігу війни, а приділимо увагу її наслідкам в усіх зазначених сферах, адже саме наслідки війни спричинилися до того, що вона посіла центральне місце в історичній пам'яті народів, що її пережили".

Віталій Нахманович - історик і етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру.

Модерує Ольга Петренко-Цеунова.

4 грудня, середа, 18:30.

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3.

Вхід вільний.

Подія у Facebook.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.