In Memoriam. Помер археолог В'ячеслав Мурзін

Відомий археолог, доктор історичних наук, професор, почесний доктор Запорізького національного університету, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки В'ячеслав Юрійович Мурзін помер у Запоріжжі 30 грудня

Про це у facebook повідомив його колега, запорізький археолог Геннадій Тощев.

 

В'ячеславу Мурзіну було 68 років.

Народився він у 1951 році в Мелітополі Запорізької області. В 1973 р. закінчив Харківський Державний університет ім. О. М. Горького за спеціальністю "Історія", диплом з відзнакою. Був аспірантом Інституту археології НАН України, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідуючого Відділом скіфо-сарматської археології. 

Кандидатська дисертація (1980) – "Скіфська архаїка Північного Причорномор'я", докторська (1992) – "Походження та рання історія скіфів".

Брав участь у низці археологічних експедицій, що досліджували старожитності на теренах України, зокрема впродовж багатьох років (1981–86, 1992–2002) очолював Українсько-німецьку археолічну експедицію, яка здійснила розкопки кургану скіфської еліти Чортомлик та проводила дослідження відомого Більського городища скіфської доби.

Автор більш ніж 150 наукових праць, зокрема кількох монографій. 

У 2003 році Мурзін повернувся до Запоріжжя, де почав працювати на посаді професора Запорізького юридичного інституту МВС України. З 2012 року працював у Бердянському університеті менеджменту і бізнесу.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.