Фонд «Героїка» та Національний військово-історичний музей України підписали меморандум про співпрацю

Національний військово-історичний музей України долучається до розвитку інтернет-порталу «Імена самостійної України», присвяченого воякам українських військ 1917-1924 рр.

Відповідний меморандум про співпрацю був підписаний директором Національного військово-історичного музею України Андрієм Ільєнком та очільником "Героїки" Павлом Подобєдом. Документ передбачає залучення фахівців НВІМУ до виявлення, копіювання та опрацювання архівних документів та матеріалів, які зберігаються в державних архівах і можуть бути використані у генеалогічному проєкті "Імена самостійної України".

"Щоденно в проєкті працює лише троє активістів. Вони самостійно опрацьовують цифрові копії архівних документів та готують біографічні довідки, на підставі яких створюються облікові картки на кожного окремого учасника українського визвольного руху 1917-1924 років.

Ці ж люди опрацьовують матеріали, що надсилаються ще чотирма волонтерами, які долучаються до роботи над проєктом ситуативно: перевіряють правильність набору документів, наявність посилань на джерела, завантажують віднайдені світлини, фото могил, позначають на інтерактивній карті геолокації місць поховань тощо.

Відтак швидкість наповнення нашої бази напряму залежить від здатності розширити команду проєкту. Участь співробітників провідної військово-історичної установи країни дозволить нам не лише збільшити обсяги опрацьованої інформації, але й суттєво посилити наукову компоненту в нашій роботі", – пояснює керівник "Героїки" Павло Подобєд.

 

Заступник директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України Ярослав Тинченко зазначив, що співробітниками музею вже розпочато роботу з опрацювання списків 4-ї Київської, 5-ї Херсонської стрілецьких дивізій Армії УНР, а також Окремого корпусу кордонної охорони.

"У фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України зберігаються документи, що становлять інтерес не лише для військових істориків, але й для людей, які намагаються з'ясувати долю своїх пращурів. До таких документів належать списки козаків та старшин по дивізіях, які нерідко містять не лише імена та прізвища особового складу, але й короткі біографічні відомості, зокрема про дату та місце народження вояків.

Географія територій, з яких походить особовий склад 4-ї Київської, 5-ї Херсонської стрілецьких дивізій Армії УНР, а також Окремого корпусу кордонної охорони – це вся території сучасної України і навіть ширше. Опрацювання цих документів значно розширить наявну базу даних і збагатить вже існуючі біографічні довідки", – підсумував історик Ярослав Тинченко.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.