У Запоріжжі пошкодили мурал із портретом генерала УНР Марка Безручка

У Запоріжжі невідомі особи пошкодили мурал «Доба нескорених», на якому зображено генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка, що народився у Токмаку Запорізької області.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 

Це вже другий випадок пошкодження вандалами у місті розпису із зображенням військового лідера УНР: у січні 2019 року невідомі облили чорною фарбою мурал із портретом полковника армії УНР Петра Болбочана на стіні обласного Театру ляльок.

До Дня захисника України мурал "Доба нескорених" із портретом Безручка був відреставрований коштом обласного бюджету, адже частина його була пошкоджена буревієм взимку цього року.

Як розповів Радіо Свобода директор департаменту культури, туризму, національностей і релігій Запорізької обласної державної адміністрації Владислав Мороко, невідомі розбили нижню частину муралу, який розміщений на фальшстіні і складається з 20 частин.

"Нижній ряд повністю винищений. Зараз обраховуємо, скільки це буде коштувати відновити… Будемо робити зараз заяву в поліцію, бо це об'єкт нашої власності і його пошкоджено. Насправді, надії мало, що впіймають. Будемо шукати можливість відновити мурал знову",– розповів Владислав Мороко.


"Доба нескорених" – це другий мурал військово-патріотичної тематики, створений у Запоріжжі. У грудні 2018 року відкрили мурал, центральну частину якого займає портрет полковника армії Української Народної Республіки Петра Болбочана. Наразі планується, що в Запоріжжі упродовж п'яти років створять близько десяти муралів національно-патріотичного спрямування.


Довідково. Марко Безручко – видатний український воєначальник доби Української революції 1917-1921 років. Був начальником оперативного відділу Головного управління Генерального штабу Армії Української Держави, згодом очолював штаби Окремої Запорізької бригади армії УНР та Корпусу Січових Стрільців. 

У серпні 1920 року під час радянсько-польської війни командував обороною Замостя, під час якої був зупинений наступ радянських військ. Згодом керував військовим міністерством УНР в екзилі.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.