У Моршині відкрили пам’ятник Зіновію Красівському

8 листопада в Моршині урочисто відкрито пам’ятник останньому Крайовому Провіднику бандерівської ОУН в радянській Україні Зіновію Красівському

Ідея відкриття у Моршині меморіалу останньому Крайовому Провіднику ОУН в Україні виникла ще у 2009 році, але реалізувати її вдалося лише зараз.

Про це у коментарі "Еспресо.Захід" розповів учасник урочистого відкриття, дослідник історії ОУН та УПА Микола Посівнич.

"Ідея спорудити пам'ятник виникла більше десяти років тому з нагоди 80-річчя Зіновія Красівського у 2009 році. Його відразу планували спорудити у місті Моршині на Львівщині, де Провідник проживав останні роки і помер у 1991 році. Однією з голових ініціаторів стала сестра Володимира (Дмитришин), монахиня ще підпільної УГКЦ, що добре зналась зі Зіновієм Краківським та постійно допомагала йому. Та оргкомітет було сформовано лише у 2012 році. Тоді ж було оголошено збірку коштів, яку проводили по цілому світу", - розповідає Микола Посівнич.

 

Довідково:

Зіновій Красівський народився у 1929 році у с. Витвиця Долинського повіту на Івано-Франківщині. У 1948 році за націоналістичні погляди його родину вивезли у Казахстан. Він сам втік і повернувся в Україну, де перебував у нелегальному становищі. У 1949 році вперше заарештований до 5 років ув'язнення та довічного заслання. У 1959 році заарештований вдруге у Караганді, де перебувала його родина. Йому вдається втекти і знов повернутись в Україну. У Львові вступає в університет на філологічний факультет і працює у науковій бібліотеці.

У 1963 році стає одним з засновників нелегальної організації Український національний фронт, яка виступала з засудженням сталінізму, репресій, русифікації. Готували відозви до громадян та державних чиновників. Втретє заарештований у 1967 році та засуджений до 12 років позбавлення волі. У 1972 році проти Зіновія Красівського фабрикують нову справу і відправляють на примусове психіатричне лікування.

У 1979 році стає членом Української гельсинської групи. У 1980 році Зіновія Красівського знову арештували. В Україну йому вдалося повернутись лише у 1985 році.

Загалом під арештом Зіновій Красівський провів більше 20 років.

Був ініціатором створення у 1990 році об'єднання ДСУ (Державна Самостійність України), стояв біля витоків створення партії націоналістів вже в часи незалежної України, боровся за відновлення УГКЦ. До кінця життя очолював Крайовий Провід ОУН в Україні.

В останні роки жив у Моршині, що на Львівщині, де і помер місяць після здобуття Україною незалежності, 20 вересня 1991 року.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.