Суд відмовляється арештувати техніку «копачів», які нівечили скіфський курган на Миколаївщині

Казанківський районний суд Миколаївської області знову відмовив слідчому в накладенні арешту на техніку, якою незаконно розкопували скіфський курган, і вимагає повернути її власнику.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на начальника ГУ Нацполіції у Миколаївській області Сергія Шайхета.

 

"Продовжую тримати руку на пульсі стосовно ситуації з курганом у Казанківському районі. Поліція цілодобово його охороняє, підключивши максимум людських та часових ресурсів, і нам вдається принаймні стримувати "копачів" від посягань на курган.

Але складається враження, що, окрім археологів, які першими забили на сполох, та журналістів, всі інші вирішили потурати зловмисникам.

Активістів, бажаючих підключитися до охорони об'єкту національного значення – не виявилось, а суд Казанківського району знову відмовив слідчому в накладенні арешту на техніку і вимагає її повернути. Мовляв, немає доказів на підтвердження того, хто дійсно є власником техніки", - написав Шайхет.

Він також зазначив, що поліція має на меті найближчим часом разом з археологами домогтися консервації об'єкту таким чином, аби національна пам'ятка зберегла свою цінність. А ще оголосити підозру у скоєнні злочину всім, хто доклав руку до понівечення кургану.


Нагадуємо
, що на Миколаївщині у селі Скобелеве Казанківського району ведуться грабіжницькі розкопки унікального кургану, який належить до Висунської групи царських скіфських поховань. Йому близько 2,5 тисячі років.

Поліція порушила кримінальне провадження за статтею 298, ч.3 ККУ (навмисне незаконне знищення об'єктів культурної спадщини).

Техніку, яка розкопувала курган, було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Варта міста". Паралельно поліція звернулася до місцевого суду з проханням накласти арешт на 2 одиниці техніки – бульдозер та екскаватор, які були зафіксовані на розкопках кургану при виїзді на місце події поліції.

Це вже повторне звернення до суду з цього питання. Перше було ще у червні цього року, коли вперше було зафіксовано несанкціоновані розкопки кургану. Але й тоді суд відмовив у її арешті, і техніку повернули власникам.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.