Одного ранку Микола Хвильовий прокинувся знаменитим. Одного вечора – пішов вкорочувати собі віку в поле, як ван Гог (спойлер: не вдалося). А ще в нього було дві дружини, улюблений собака та позивний "Вальдшнеп" у ГПУ. І, звісно, велика Література. 30 березня в Києві розкажуть про чоловіка, який любив блакить, авангард і азіатський ренесанс.
«Нікого так не шанували й не шануватимуть, як Шевченка, бо це шанування не отруєно анітрохи отрутою офіціальщини», — писав у 1914 році Сергій Єфремов. І гірко помилявся, як виявилося згодом.
"Чого б ми оце з тобою не сотворили, та ба, у мене така суха морда, що аж сумно... Намочи, серце, морду, та намочи не так чортзнаяк, а так як треба. Та пом’яни во псалмі Бахусові щирого жерця спиртуозностей Т. Шевченка..."
Тим, хто любить понити про те, як некомфортно жити в сучасній "націоналістичній" (насправді ні) Україні, доречно ознайомитися з матеріалами про недавнє минуле.
Хоча назва спогадів Шевельова починається з "Я — мене — мені…", у них, крім самого автора, є й сила інших героїв, що ховаються за скромним продовженням "(і довкруги)". На сторінках тільки першого тому спогадів таких персонажів налічується 336.
Ворог радянського імперіалізму, якого не подужали енкаведисти. Письменник, якому на диво не заважала, а тільки допомагала політична заанґажованість. Іван Багряний – герой із яскравою, карколомною біографією: і творчою, і особистою, і політичною.
Багато хто серед нас і справді вважають Шевченка за філологічний курйоз. Їм це здається дивацтвом, курйозом: людина чудово знала по-російськи, могла писати ті самі вірші "общею" мовою, аж ось тобі — вперлася і писала по-хохлацькому... Шевченко є національний поет, і саме в цьому його сила.
"Вони зробили не просто не найбільш типовий, а просто антитиповий вибір. Це не просто анти-імперський вибір, а вибір культури, яку люди тієї епохи вважають третьорозрядною, антисемітською, звичайно, зґвалтованою у всіх сенсах цього слова, що знаходиться десь там на маргінесах європейської культури".
У книзі Суворова увага приділяється рідкісним яскравим витівкам і капостям ГРУ на доволі високому рівні, і не сказано, що важкість служби розвідника полягає в тому числі в нескінченному спілкуванні з людьми, з якими у звичайному житті поряд їсти не сядеш. З людьми рівня Тітушки, тільки з меншим фізичним тонусом (рос.).
Зануритись у доробок українських есеїстів, послухати сучасної творців, а також познайомитись з молодим українським словом можна буде 16-18 грудня на фестивалі "Шерех-2016".