Спецпроект

Терміну "робот" виповнюється 90 років. Його придумав слов'янин

Чеський письменник Карел Чапек вигадав слово "робот" (від чеського robota) у 1921-му, а ще через 20 років уродженець Білорусі Айзек Азімов зробив його масово вживаним, сформулювавши Три Закони Роботехніки.

Про це нагадує cайт Юрка Зеленого.

Вперше слово з'явилося у п'єсі чеського письменника Карела Чапека (Karel Čapek) "R.U.R." - скорочення з чеської "Rossumovi Univerzální Roboti" - яка вийшла друком у 1921 році.

Саме в цьому творі вперше в історії людства й було вжито цілковито нове слово, яке стало міжнародним терміном - "рóбот", під яким нині розуміють електромеханічний, пневматичний, гідравлічний (або певне поєднання цього всього) пристрій, що здатен виконувати окреслені фізичні і/або задані наперед задачі.

Роботи в творі Чапека не зовсім те, що ми розумію під цим терміном зараз. В нього вони радше такі собі одухотворені потвори на взірець чудовиська Франкенштайна: хоч це істоти біологічні, проте їх можна збирати в одне ціле з різних "запчастин".

Попервах у чернетках п'єси Р.У.Р. для опису людиноподібних пристроїв Чапек використовував запозичене з латини слово laboři (від латинського labor  - робота).

Але наспраді слово вигадав не зовсім Карел Чапек, а його брат-художник Йожеф, з яким Карел поділився сумнівами щодо звучання слова "лаборжі". "То назви їх просто "роботами", - сказав Йожеф, не відриваючись від мольберту.

Карел і Йожеф (в окулярах) Чапеки біля тодішнього приймача. Фото: zelenyj.biz

Основою новотвору послугувало знайоме і нам слово "robota". Проте чеською воно насамперед означає не просто будь-яку працю взагалі, а надзвичайно важкий, каторжний труд; панщину.

У 1923 році п'єсу Р.У.Р. було перекладено англійською мовою, а за кілька літ потому "робота" було внесено і до Оксфордського словника.

Як створювалася перша у світі "Енциклопедія кібернетики". Українською

Через два десятиліття, у 1941 році, американський письменник-фантаст Айзек Азімов (Isaac Asimov, від народження - Ісаак Юдавіч Азімаў, уродженець соціалістичної Білорусі) вдихнув у чеський новотвір друге дихання.

Обкладинка українського видання серії Азімова про роботів і робототехніку (1987 рік, видавництво "Веселка")

Того року вийшло оповідання Азімова "Брехун!", де було запропоновано перше похідне слово від терміна рóбот - robotics (robot+technics, робототехніка), тобто наука, що займається розробкою і вивченням роботів.

Через рік, у 1942-му, в оповіданні "Хоровод" Азімов сформував Три Закони Робототехніки - обов'язкові правила поведінки для роботів. До цього роботи цікавили письменників переважно як механічні створіння, котрі збунтувалися проти людей.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.