В інтернет вивісили коди і шифри ОУН 1940-50-х років. ФОТО

Електронний архів українського визвольного руху Avr.org.ua підготував колекцію раніше таємних документів про схеми застосування конспірації, кодів та шифрів українського націоналістичного підпілля у період 1940-1950-х років.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

"Документи, що увійшли в підбірку, містять інструкції, схеми структурних підрозділів, місць переховування, а також правила застосування шифрів та кодів у документації Організації українських націоналістів", - зазначив керівник проекту Андрій Когут.

Колекцію доповнюють протоколи допитів та листування керівників ОУН щодо цієї теми.

Дослідження систем шифрування та кодування дає можливість історикам ОУН та УПА проникнути в таємниці підпільного зв’язку, розшифрувати таємні повстанські документи, відтворити складні взаємозв’язки між підрозділами підпільної мережі.

 Коди для мережі ОУН у Стрию, Самборі та Дрогобичі (Львівщина). Липень 1943 року

"Найважливіша, смертельно небезпечна для підпільників та їхніх родин інформація мала бути прихована, а точніше зашифрована, щоб утруднити ворогові проникнення через зв’язкові лінії у структури підпільників", - сказав директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

Однією з основ конспірації було шифрування повстанського діловодства, прізвищ та імен, місць і часу зустрічей провідників та багато чого іншого.

Інструкція для "співчуваючих" про зберігання підпільної літератури. Жовтень 1951 року. "На довгий час треба ховати таку літературу, яка буде потрібна... аж по розвалі СРСР"

За словами Забілого, часто розкриття таких кодів буває єдиним ключем для встановлення функційної приналежності окремих документів, дешифровки населених пунктів та встановлення справжніх прізвищ повстанців.

Документи датовані 1940-1950 роками та є здебільшого матеріалами українського підпілля, конфіскованими чекістами.

Колекцію можна переглянути на сайті Електронного архіву українського визвольного руху.

1949-1951. Відтворений працівниками радянських спецслужб лист. Відправник: 7х7. Отримувач: 25.4.1

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Наразі в Е-архіві доступні копії 10892 документів.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.