Спецпроект

Музей Майдану шукає артефакти

Національний музей Революції гідності закликає учасників трьох революцій передавати до його фондів предмети і свідчення про ці події.

Про це йдеться на офіційній сторінці  самого Музею.

 Предмети з колекції Національного музею Революції Гідності. Фото: maidanmuseum.org

Музей буде вдячний за передані у фонди матеріальні та нематеріальні свідчення про ці події. Цікавлять предмети й усні згадки щодо Революції гідності, Помаранчевої революції, Революції на граніті й інших протестних акцій, боротьби за права людини, волю народу та незалежність України, зокрема:

– особисті речі героїв Небесної сотні;

– особисті речі та предмети самозахисту протестувальників;

– засоби озброєння та речі з побуту силовиків;

– артефакти протестного мистецтва, тематичний живопис;

– предмети й матеріали для надання медичної допомоги;

– елементи барикад;

– фотографії та відео подій на Майдані;

– агітаційні матеріали та символіка (прапори, хоругви, плакати тощо);

– персональні історії, живі свідчення, пов’язані з подіями на Майдані;

– артефакти з важливих осередків протесту (Будинку профспілок, Українського дому, міської ради, Жовтневого палацу, готелю "Україна", Михайлівського золотоверхого собору, шпиталів тощо).

Музейники відзначають, що вірять, що синергія ідеалів, цінностей і дій української громадськості разом із професіоналізмом та відданістю державних мужів ідеалам Свободи й Честі стане рушійною силою у розбудові Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності й належному вшануванні героїв Небесної сотні та всіх учасників революції.

Контакт: maidanmuseum@gmail.com або за тел.: +38 093 503 7288, +38 099 717 5995, +38 067 508 26 39.

Нагадуємо, що у лютому визначились, як виглядатиме Меморіал Героїв Небесної Сотні.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.