Спецпроект

2011: Михайло Кальницький показує закинуті пам'ятки Києва

Відеоекскурсія від Михайла Кальницького - дворами закинутих садиб у центрі Києва. Раніше тут жили Сікорський, Глушков, Мурашко, Купрін. Потім їх обіцяли оголосити пам'ятками. Зараз вони стоять покинуті. А замість будинка Сержа Лифаря вже скляний паралелепіпед.

Києвознавець Михайло Кальницький провів екскурсію для Радіо Свобода закинутими київськими будинками - все в межах 10 хвилин ходу до Хрещатика.

Садиба Сікорського на Ярославовому Валу, 15, де майбутній авіаконструктор випробовував перші моделі вертольотів і де в 1970-их жив не менш легендарний кібернетик Глушков - тут уже чи не 20 років збираються робити музей, але все не роблять.

Садиба художника Мурашка, яку вже кілька років стоїть покинута і руйнуватися не збирається. Будинок на Михайлівський, 10, де тусувалася богема і науковці. Знищений дохідним хмарочосиком будинок, у якому жив Серж Лифар.

Тощо.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.