Спецпроект

1410: народна пісня про князя Вітовта

Білоруський ансамбль середньовічної музики "Стары Ольса" виконує пісню, яку називають народною. Реконструктори також забезпечили чудовий відеоряд із "картинками з Грюнвальдської битви".

Білоруський ансамбль середньовічної музики "Стары Ольса" виконує пісню, яку називають народною (нібито походить з XV сторіччя, запис зберігається у вільнюському архіві Зінкевича).

Білоруські реконструктори також забезпечили чудовий відеоряд, де важка литовсько-руська піхота рубається зі своїми хрестоносними колегами (очевидно, мається на увазі Грюнвальдська битва, в якій військо Великого князівства Литовського і очолював князь Вітовт).

Про те, як наша нинішня влада "святкувала" 600-річчя битви під Грюнвальдом, читайте в розділі "Тексти"

Вітовт активно централізував владу, ліквідуючи автономію удільних князівств того часу (в тому числі й українських - Волині, Поділля, Київщини, Сіверщини) і розбудовуючи "вертикаль влади".

"Руською" столицею своєї велетенської держави ("литовською" столицею було Вільно) князь зробив наш Луцьк.

Його харизма була такою великою, що й через 100 років у юридичних документах з ностальгією про старі часи, коли був порядок, вживалася формула "...як було за князя Вітовта". Правда, централізаційні устремління великого князя викликали недовольство руської шляхти, що після смерті Вітовта вилилося у громадянську війну.

Але це вже інша історія. Наразі нас цікавить пісня наших північних сусідів:

Едзе Вітаўт па вуліцы,
За ім нясуць дзве шабліцы,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Шаблі літы злотам біты,
У яшчар-скуру апавіты,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Адна шабля для спадара,
Друга шабля на татара,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Стануў Вітаўт прад кашовым,
Бліснуў ў сонцы шабляй новай,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Стукнуў-грукнуў у падковы,
Гэй, шыхтуйся пан кашовы.
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Гэй, шыхтуйся збройна жвава,
Дзе йдзе бітвы слаўна справа,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Гукнуў кош ды з самапалаў
З сяміпятых ад запалаў,
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Крыкнуў: "Слава слаўны княжа,
Вораг ў полі косцю ляжа",
Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Слаўся князь Вітаўт,
Гаспадар на Літве.

Кілька знакових моментів - у пісні, нібито створеній за кількадесят років до першої згадки про козаків, співається про якогось кошового і про архетипово козацькі "семип'ядні (?) самопали". Мушкет довжиною сім п'ядей від запалу (тобто від курку) - це приблизно 1,2-1,4 метра.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.