Спецпроект

1970: Тарапунька і Штепсель як зброя радянської пропаганди

Зірки естради УРСР "викривають капіталістичну мораль" Заходу, висміюючи стандартні персоніфіковані штампи - воєнщину, буржуїв, аналітиків-антирадянщиків. Очевидно, без такого роду гумору їхня творчість була би припинена.

2 червня 1919 року народився народився Юрій Тимошенко, більше відомий старшій генерації українців як "Тарапунька" у творчому тандемі зі "Штепселем" - Юхимом Березіним. Полтавець і одесит пропрацювали на естраді разом 45 років - від виступів на фронтах Другої світової до смерті Тимошенка від інфаркту на гастролях в Ужгороді в 1986 році.

Додатковою "фішкою" була одеська російська Штепселя і полтавська українська Тарапуньки. При цьому, обігруючи національний колорит, Тимошенко міг вдарити - і бив - за слово "жид" (така історія трапилася на зйомках фільму "Зелений фургон").

Своїм акцентом на регіональних різницях республіки вони насправді об'єднували Україну, не опускаючись до висміювання мовних чи культурних деталей.

Обидва стали народними артистами УРСР, а от народного артиста Союзу їм так і не дали. Одного разу в них зірвалася поїздка на гастролі у Британію, тому що у відповідь на питання чергового чиновника, який контролював виїзд за "залізну завісу" - "Чому це ви досі не в партії?" - Тимошенко раптом вибухнув: "Ви спершу очистіть партію від негідників, а потім ми самі до вас прийдемо!"

Тим не менше, в цьому уривку з фільму "Смеханічні пригоди Штепселя і Тарапуньки" вони з ентузіазмом "викривають капіталістичну мораль" Заходу, висміюючи стандартні персоніфіковані штампи - воєнщину, буржуїв, аналітиків-антирадянщиків. Очевидно, без такого роду "гумору" їхня творчість була б ускладнена. Хоча в 1970-му (а це рання брежнєвщина), можливо, ще знаходилися люди, які щиро сміялися над подібними жартами).

1970: Брежнєв вітає громадян СРСР із Новим Роком (ВІДЕО)

Якби там не було, скетчі Тарапуньки і Штепселя користувалися шаленою популярністю. Вони були справжніми зірками УРСР (і, меншою мірою, всього союзу) протягом десятків років і мали все, що тоді можна було взяти від життя. Почавши з образів міліціонера і монтера, вони показали на сцені багато з того, що хвилювало тодішніх українців - від алкоголіків до бюрократів.

Народ любив Тарапуньку і Штепселя страшенно, тому партія змушена була терпіти їхні окремі демарші проти радянського офіціозу. Побутує легенда, як перед черговим виступом у Кремлі Тимошенко вирвав собі зуба - щока розпухла і виступ комедійного дуету відмінили. На що Березін нібито сказав: "Ну й дурень ти, Юрко... На всі концерти зубів не вистачить".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.