Спецпроект

1984: Дідусь Панас розповідає казочку про їжачка. Без "х..ні"

Вважається, що саме він вперше матюкнувся у прямому ефірі українського телебачення. При цьому не існує жодного доказу, що фраза "Отака х...ня, малята!" справді звучала.

Цього діда знали всі діти, які дивилися вечірню казку на ТБ часів УРСР. Комусь його поява в телевізорі не подобалася (бо не буде мультика), інші фанатіли і писали Дідусю Панасу листи.

Однак він увійшов у народну пам'ять не тільки як популярний телеведучий. Вважається, що саме він вперше матюкнувся у прямому ефірі українського телебачення.

Вислів "Отака х..ня, малята" став мемом - що в інтернеті, що в реалі. Не існує жодного доказу, що така фраза справді звучала - колеги Петра Весклярова з УТ плутаються в показах, а запису досі не знайдено.

При цьому десятки людей переконані, що чули її з екрану на власні вуха. Це вже справжня "міська легенда", в масштабах колишнього СРСР. І розгадка її таємниці ховається у лукавих очах Дідуся Панаса.

Діду Панасу - 100 років. І досі нема навіть меморіальної дошки

"Басні дідуся Панаса, не було ніяких слонів! - Інтєрєсно у вас получаєтся: слонів не було, а дідусь Панас, значить, був?" - герої Леся Подерв'янського намагаються розшифрувати Дідів міф навіть у пост-апокаліптичному світі ядерної катастрофи.

Стати героєм фольклору - вища відзнака популярності. Народна любов не обирає для своєї пам'яті кого попало. Матюкнутися у прямому ефірі міг собі дозволити (незалежно від того, чи справді це було) тільки той, хто збирав біля телевізорів найбільшу аудиторію. Той, кого любили і дивилися.

Це відео - чи не єдине, що збереглося від щоп'ятничних живих ефірів Петра Весклярова. На ньому немає матюків. Це просто казка про кмітливого Їжачка й хамовитого Зайця, геть позбавленого аналітичних здібностей.

1984 рік - останній перед приходом Горбачова - апогей епохи застою. Але навіть у цей маразматичний час Дідусь Панас розповідав людяні казки. Тому не так важливо, матюкався він насправді чи ні.

Інше відео з 1984 року:

Орвеллівська реклама першого Macintosh від Apple

Добрий лікар Тягнибок - медик збірної СРСР з боксу

Перша людина, яка стала живим супутником Землі

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.