Спецпроект

Як Шкляреві премію в Холодному Яру вручали

На місці загибелі головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака письменник Василь Шкляр отримав Народну Шевченківську премію за свою книгу про повстанців "Чорний Ворон". Фоторепортаж з місця подій.

Історичний клуб Романа Коваля "Холодний Яр" уже давно вшановує повстанців Холодного Яру - селян, які воювали проти загарбників у 1920-их роках. Цього року заходи збіглися з врученням Народної Шевченківської премії автору роману "Чорний Ворон" Василю Шкляру.

Нагадаємо - Шкляр написав резонансний історичний бестселер про повстанців Черкащини, Кіровоградщини і Київщини, які за сприяння місцевих мешканців чинили опір радянській адміністрації ще кілька років після того, як влада УНР емігрувала з України.

"Чорного Ворона" навіть висунули на Шевченківську премію, але в підсумку роману не виявилося в остаточному списку лауреатів. У відповідь Юрій Андрухович запропонував зібрати кошти на альтернативну премію - у аналогічному розмірі, 250 тисяч грн.

"Історична Правда" поїхала на Черкащину, щоб подивитися, як вшановують повстанців-холодноярців.

Мандрівка почалася з Медведівки - сусіднього з Мельниками (звідки родом брати Чучупаки - одні з лідерів отаманського руху) села.

Краєзнавчий музей у Медведівці. Шаблі,гвинтівка, пістолет і обріз

Медведівка має свої повстанські традиції - звідси родом Максим Залізняк. Головна вулиця Медведівки - та, що веде з Черкас до Чигирина - носить назву не Шевченка і не Хмельницького, а саме ватажка Коліївщини.

І тільки вулиця, яка веде до Мельників, названа на честь Хмельницького.

Продуктовий магазин у Медведівці теж названий на честь Залізняка

У Мельниках одна з головних вулиць названа на честь братів Чучупаків. Інша - Холодноярівська. 

Мельники, ріг Чучупаків і Холодноярівської. Чорні запорожці скликають гостей

Цвинтар у Мельниках розташовано на горі. Звідти добре було видно кількість партійних прапорів, які взяли з собою політики. Хоча організатори заходів просили брати тільки державні стяги, ніхто не звернув увагу на це прохання.

Були й екзотичні символи. На фотці нижче - прапор РУН-вірівців. Язичники теж ідуть на православний цвинтар.

Повстанці, які братимуть участь у реконструкції бою між холодноярівцями і більшовиками, теж піднімаються на кладовище

На кладовищі відбулася панахида на могилі головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака.

Могила Василя Чучупака, який прийняв останній бій з більшовиками на околиці Мельників 20 квітня 1920 року. Біля неї стоїть Роман Коваль - уродженець Донбасу, київський лікар, людина, яка чи не найбільше зробила для популяризації повстанського руху на Черкащині. Фото: Олександр Косарєв

Діти радісно фоткалися зі зброєю.

 

Ще більший за зброю фурор викликали політики.

 

Крім Тягнибока, були помічені Ющенко, Наливайченко, Огризко, Хмара, Парубій, Григорович і навіть "зелений" Кононов. Схоже, успіх книги Шкляра змушує політиків цікавитися темою Холодного Яру.

Братська могила козаків-холодноярівців. Кладовище села Мельники

Монумент Героям Холодного Яру в центрі Мельників, біля школи. Ньюанс - місцеві мешканці не дуже знають, кому цей пам'ятник. 

Фото: Олександр Косарєв

Завдяки Шкляреві цього року вшанувати повстанців 1920-их років приїхало значно більше людей, ніж раніше. Якщо торік було, за даними організаторів, трохи більше тисячі, то зараз можна було сміливо говорити мінімум про три тисячі.

Учасники заходу ідуть з Мельників до Мотрониного монастиря - точніше, до лісництва, біля якого Василь Чучупак прийняв останній бій

Біля меморіального знаку, встановленого на місці загибелі одного з братів Чучупаків, відбувся імпровізований мітинг. Ліворуч від Ющенка - Роман Коваль, праворуч - кобзар Тарас Силенко.

Виступає Ющенко: "Я глибоко переконаний... збирати підписи... пам'ятник Мазепі... Слава Україні... І слава навіки Богу"

Поки політики виступали, з'явився Василь Шкляр. Оскільки він не так часто світиться в телевізорі, його появу помітили тільки поодинокі фанати, які одразу ринулися за автографами.

 Шкляр підписує "Чорного Ворона"

Василь Шкляр: "Коли Роман Коваль тільки починав свій історичний клуб, тут збиралися одиниці, потім - десятки, торік - сотні, а сьогодні тисячі. Холодний яр - це символ об'єднання".

Тим часом в сусідній із лісом улоговині готувалися до історичної реконструкції - бою повстанців із більшовиками.

 Фото: Олександр Косарєв

Початок реконструкції - більшовики грабують селян...

Під час зйомок жодне поросятко не постраждало. Фото: Олександр Косарєв

...а після експропріації рухаються далі.

 Фото: Олександр Косарєв

Цей більшовицький боєць носить форму Російської імператорської армії. Біла хустка - башлик, яким зручно захищатися від холоду і вітру. Позаду - інші інтернаціоналісти, в синіх австрійських шинелях.

 Фото: Олександр Косарєв

Дорогою на колону більшовиків із конфіскованим майном напала повстанська засідка.

Фото: Олександр Косарєв

Залишивши власних коней у лісі, холодноярівці атакують прицільним рушничним вогнем. Зверніть увагу на хвацький штик у голенищі.

Фото: Олександр Косарєв

У цього козака розв'язалися обмотки, але він б'ється до кінця.

Фото: Олександр Косарєв

Ще секунда - і повстанці перемагають. Глядачі у захопленні

Фото: Олександр Косарєв

Всі фотокамери знімали реконструйований бій, і тільки Роман Коваль знімав захоплених глядачів.

 Цього року Ковалю вдалося зібрати в Холодному Яру кілька тисяч гостей

Фото: Олександр Косарєв, Павло Солодько

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.