Спецпроект

Як Шкляреві премію в Холодному Яру вручали

На місці загибелі головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака письменник Василь Шкляр отримав Народну Шевченківську премію за свою книгу про повстанців "Чорний Ворон". Фоторепортаж з місця подій.

Історичний клуб Романа Коваля "Холодний Яр" уже давно вшановує повстанців Холодного Яру - селян, які воювали проти загарбників у 1920-их роках. Цього року заходи збіглися з врученням Народної Шевченківської премії автору роману "Чорний Ворон" Василю Шкляру.

Нагадаємо - Шкляр написав резонансний історичний бестселер про повстанців Черкащини, Кіровоградщини і Київщини, які за сприяння місцевих мешканців чинили опір радянській адміністрації ще кілька років після того, як влада УНР емігрувала з України.

"Чорного Ворона" навіть висунули на Шевченківську премію, але в підсумку роману не виявилося в остаточному списку лауреатів. У відповідь Юрій Андрухович запропонував зібрати кошти на альтернативну премію - у аналогічному розмірі, 250 тисяч грн.

"Історична Правда" поїхала на Черкащину, щоб подивитися, як вшановують повстанців-холодноярців.

Мандрівка почалася з Медведівки - сусіднього з Мельниками (звідки родом брати Чучупаки - одні з лідерів отаманського руху) села.

Краєзнавчий музей у Медведівці. Шаблі,гвинтівка, пістолет і обріз

Медведівка має свої повстанські традиції - звідси родом Максим Залізняк. Головна вулиця Медведівки - та, що веде з Черкас до Чигирина - носить назву не Шевченка і не Хмельницького, а саме ватажка Коліївщини.

І тільки вулиця, яка веде до Мельників, названа на честь Хмельницького.

Продуктовий магазин у Медведівці теж названий на честь Залізняка

У Мельниках одна з головних вулиць названа на честь братів Чучупаків. Інша - Холодноярівська. 

Мельники, ріг Чучупаків і Холодноярівської. Чорні запорожці скликають гостей

Цвинтар у Мельниках розташовано на горі. Звідти добре було видно кількість партійних прапорів, які взяли з собою політики. Хоча організатори заходів просили брати тільки державні стяги, ніхто не звернув увагу на це прохання.

Були й екзотичні символи. На фотці нижче - прапор РУН-вірівців. Язичники теж ідуть на православний цвинтар.

Повстанці, які братимуть участь у реконструкції бою між холодноярівцями і більшовиками, теж піднімаються на кладовище

На кладовищі відбулася панахида на могилі головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака.

Могила Василя Чучупака, який прийняв останній бій з більшовиками на околиці Мельників 20 квітня 1920 року. Біля неї стоїть Роман Коваль - уродженець Донбасу, київський лікар, людина, яка чи не найбільше зробила для популяризації повстанського руху на Черкащині. Фото: Олександр Косарєв

Діти радісно фоткалися зі зброєю.

 

Ще більший за зброю фурор викликали політики.

 

Крім Тягнибока, були помічені Ющенко, Наливайченко, Огризко, Хмара, Парубій, Григорович і навіть "зелений" Кононов. Схоже, успіх книги Шкляра змушує політиків цікавитися темою Холодного Яру.

Братська могила козаків-холодноярівців. Кладовище села Мельники

Монумент Героям Холодного Яру в центрі Мельників, біля школи. Ньюанс - місцеві мешканці не дуже знають, кому цей пам'ятник. 

Фото: Олександр Косарєв

Завдяки Шкляреві цього року вшанувати повстанців 1920-их років приїхало значно більше людей, ніж раніше. Якщо торік було, за даними організаторів, трохи більше тисячі, то зараз можна було сміливо говорити мінімум про три тисячі.

Учасники заходу ідуть з Мельників до Мотрониного монастиря - точніше, до лісництва, біля якого Василь Чучупак прийняв останній бій

Біля меморіального знаку, встановленого на місці загибелі одного з братів Чучупаків, відбувся імпровізований мітинг. Ліворуч від Ющенка - Роман Коваль, праворуч - кобзар Тарас Силенко.

Виступає Ющенко: "Я глибоко переконаний... збирати підписи... пам'ятник Мазепі... Слава Україні... І слава навіки Богу"

Поки політики виступали, з'явився Василь Шкляр. Оскільки він не так часто світиться в телевізорі, його появу помітили тільки поодинокі фанати, які одразу ринулися за автографами.

 Шкляр підписує "Чорного Ворона"

Василь Шкляр: "Коли Роман Коваль тільки починав свій історичний клуб, тут збиралися одиниці, потім - десятки, торік - сотні, а сьогодні тисячі. Холодний яр - це символ об'єднання".

Тим часом в сусідній із лісом улоговині готувалися до історичної реконструкції - бою повстанців із більшовиками.

 Фото: Олександр Косарєв

Початок реконструкції - більшовики грабують селян...

Під час зйомок жодне поросятко не постраждало. Фото: Олександр Косарєв

...а після експропріації рухаються далі.

 Фото: Олександр Косарєв

Цей більшовицький боєць носить форму Російської імператорської армії. Біла хустка - башлик, яким зручно захищатися від холоду і вітру. Позаду - інші інтернаціоналісти, в синіх австрійських шинелях.

 Фото: Олександр Косарєв

Дорогою на колону більшовиків із конфіскованим майном напала повстанська засідка.

Фото: Олександр Косарєв

Залишивши власних коней у лісі, холодноярівці атакують прицільним рушничним вогнем. Зверніть увагу на хвацький штик у голенищі.

Фото: Олександр Косарєв

У цього козака розв'язалися обмотки, але він б'ється до кінця.

Фото: Олександр Косарєв

Ще секунда - і повстанці перемагають. Глядачі у захопленні

Фото: Олександр Косарєв

Всі фотокамери знімали реконструйований бій, і тільки Роман Коваль знімав захоплених глядачів.

 Цього року Ковалю вдалося зібрати в Холодному Яру кілька тисяч гостей

Фото: Олександр Косарєв, Павло Солодько

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.