ЗНО-2012. Огріхи у тестах з історії України

У таких алогічних речах навіть досвідчений фахівець почувається не вельми зручно. Що ж тоді казати про 17-річних випускників. Річ у тім, що вони спочатку навчалися за 12-річною програмою, але парламент їм рік "скоротив". Тож 1920-1930-ті роки учні проходили похапцем...

31 травня і 1 червня цього року пройшли дві сесії зовнішнього незалежного оцінювання з історії України. Як і належить, наступного дня після кожної сесії на сайті Українського центру оцінювання якості освіти з’явилися "Правильні відповіді до завдань тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2012 року".

Це продовження довголітньої вже політики чесності та прозорості, забезпечення умов для незалежного професійного контролю за якістю змісту завдань і відповідності "чинній програмі з історії України для 11-річної школи", а простіше кажучи – підручникам, за якими вчилися у школі вступники до вишів.

Щоправда, раніше подавався список тих підручників, а зараз - мабуть, через очевидність справи - цього переліку ніде не зафіксовано (див. рубрику "Підготовка до ЗНО-2012" вказаного Центру).

Мене зацікавили "Правильні відповіді" та зошит "Тест з історії України" (60 завдань), що виконувався 31 травня. Після ознайомлення з ними відразу виникли сумніви щодо коректності формулювань окремих тестів і відповідей до них.

Так, у завданні під числом 7 запитали: "На яку верству суспільства переважно спирався Данило Галицький у боротьбі проти боярського свавілля?". Дано чотири варіанти: а) іноземних колоністів; б) міщан; в) селян; г) удільних князів. Правильною відповіддю названо "міщан".

Тестове завдання випливає з теми "Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава".

Візьмемо підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів, рекомендований Міністерством освіти і науки України у 2007 році. Наразі – авторства Юрія Свідерського, Тетяни Ладиченко, Наталії Романишин. Підручник вийшов тиражем 277,5 тисяч примірників і за ним училася половина цьогорічних випускників шкіл.

Знаходимо параграф "Розквіт Галицько-Волинської держави за Данила Галицького та його наступників".

Читаємо наступне: "У внутрішній політиці Данило прагнув забезпечити собі підтримку селян та міщан… Він здійснив військову реформу. Не покладаючись тільки на феодальну дружину (галицьке боярство часто зраджувало його), почав широко використовувати ополчення – селян і міщан" (стор. 164).

Жодного прямого чи опосередкованого твердження про те, що Данило Галицький "у боротьбі проти боярського свавілля спирався переважно на міщан" у підручнику нема. Просто автор (автори) завдання сплутали Данила Галицького з його батьком Романом Мстиславичем, який був нещадним до боярської опозиції.

Про останнього в підручнику мовиться: "Роман був мудрим державним діячем, талановитим дипломатом. Він орієнтувався на бойову віддану дружину, середні й вищі верстви міського населення багатих волинських міст, особливо стольного града – Володимира" (стор.148).

Цілком очевидно, що у завданні 7 подано дві правильні відповіді, хоча належало вибрати одну. Тому, напевно, після ретельної верифікації змісту завдання доведеться всім учасникам сесії виставити позитивний бал, як це у подібних випадках передбачено.

На мою думку, некоректним є формулювання завдання 42: "За що партійним керівництвом УРСР було засуджено оперу К. Данькевича "Богдан Хмельницький"?". Запропоновано правильну відповідь: "Вона недостатньо показувала прогресивну роль у житті українського народу російського царя та бояр…". Це завдання з теми "Повоєнна відбудова та розвиток України в 1946 – на початку 1950-х рр.".

Однак заявлена відповідь аж ніяк не випливає з тексту підручника для 11-го класу, наразі 2011 року – авторства Олексія Струкевича, Івана Романюка, Степана Дровозюка, котрий вийшов тиражем понад 125 тисяч примірників.

Цитую потрібний абзац повністю:  

"Новим приводом для розгортання ідеологічного тиску на українську інтелігенцію стали Дні української культури в Москві (15-25 червня 1951 р.). Через тиждень у газеті "Правда" з’явилася гостра критична стаття на адресу ЦК КП(б)У, який нібито знову послабив боротьбу з українським буржуазним націоналізмом, який "звив собі кубло" в українській літературі та науці. У статті було розкритиковане лібрето опери К. Данькевича "Богдан Хмельницький. Її автори О. Корнійчук і В. Василевська звинувачувалися в тому, що недостатньо розкрили "прогресивну" роль російського царя та російських бояр" (стор. 93).

Отже, як на підставі цитованого тесту можна припустити, що оперу К. Данькевича "Богдан Хмельницький" засуджено партійним керівництвом УРСР. Адже ЦК КП(б)У сам став об’єктом нищівної критики за втрату "ідеологічної пильності". І "засуджено" не саму оперу як музичний твір, а лібрето. Власне, не про К. Данькевича йшлося, а про О. Корнійчука і В. Василевську. Причому в статті, розміщеній у головному партійно-державному друкованому органі СРСР.

У таких алогічних речах навіть досвідчений фахівець почувається не вельми зручно. Що ж тоді казати про переважно 17-літніх випускників загальноосвітніх шкіл.

Так само сумнівним є завдання 59: "Укажіть наслідки впровадження в Україні нової економічної політики (1921–1928 рр.)". Серед трьох правильних відповідей фігурує і "зростання безробіття".

Я уважно перечитав тему "Українська CРР в умовах нової економічної політики (1921–1928 рр.)" за підручником Федора Турченка для 10 класу "Новітня історія України. Частина перша. 1914–1939" 2002 року видання.

Справа в тому, що цьогорічні випускники спочатку навчалися за 12-річною програмою, але, як відомо, парламент їм рік "скоротив". Тому вони опановували у 10 класі навчальний матеріал за підручником Федора Турченка, де події викладено до початку "непу" – до 1921 року. А от 1920 – 1930-ті роки учні проходили похапцем – у консультативно-факультативному режимі, без нового підручника.

Отож у тесті зауваженої теми в підручнику Ф. Турченка редакції 2002 року (стор. 213-254) я не зустрів жодного "зростання безробіття". Тому також незрозуміло, на якому шкільному підручнику базувалися автор (автори) цього тестового завдання і на кого воно розраховане? На вузьких фахівців чи, все ж, на випускників загальноосвітніх шкіл. Свідомо роблю наголос на слові "загальноосвітніх".

Сподіваюся мої колеги теж прилучаться до дискусії, підтвердять чи спростують мої сумніви щодо цьогорічної якості окремих тестових завдань з історії України.

Мусимо разом подбати про належну профілактику і виправлення професійних огріхів. У тому й перевага ЗНО загалом, бо все – як на долоні.

Читайте також:

Яким має бути сучасний підручник з історії України

Табачник хоче скоротити вивчення історії в школі

Як влада збирається виховувати в нас патріотизм

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.