22 січня 1918

22 січня: IV-й Універсал проігнорувати не можна вшанувати

Янукович об'єднав свята Свободи і Соборності, але при цьому зовсім забувається Незалежність - адже рівно на рік раніше Злуки УНР і ЗУНР, 22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила відновлення державності України-Русі.

Як уже повідомлялось, президент Віктор Янукович своїм указом скасував свято День Свободи, яке протягом семи років відзначалося 22 листопада - з нагоди початку Помаранчевої революції.

Цим же указом Янукович об'єднав святкування Дня Свободи із Днем Соборності, призначивши їх на 22 січня.

При цьому прес-служба президента мотивувала таке рішення численними зверненнями громадськості.

Проте оприлюднені звернення до влади з цих питань, зокрема, відомий відкритий лист інтелігенції (науковців, письменників, громадських діячів) від 18.08.2011, свідчать про протилежне.

Так, підписанти відкритого листа, зокрема, пропонують проголосити 22 січня державним святом – Днем Незалежності  і Соборності, наводячи вагомі аргументи і факти:

"22 січня в Україні святкується як День Соборності (22 січня 1919 року відбулася історична Злука українських земель в одну Українську державу).

Проте Злука б не відбулася без першого в новітній історії проголошення незалежності України IV-м Універсалом Центральної Ради УНР 22 січня 1918 року! Саме тоді після тривалого періоду поневолення незалежність Української держави була відновлена і її визнали 42 країни світу (включаючи більшовицьку Росію), в яких були відкриті дипломатичні представництва УНР.

22 січня 1918 року - забута Незалежність

З проголошенням IV-го Універсалу (цитуємо) "відродилась воля України", яка стала "самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу".

Михайло Грушевський у квітні 1918 року акцентував саме на відновленні Української держави: "Я підчеркую, і кілька разів робив се, що ми не являємося, як часто висловлюються, якоюсь новою і молодою республікою, ми відновляємо тільки нашу державність, якою ми жили і яка була відібрана нам проти нашої волі".

Це цілком правильно. Адже Русь – Галицько-Волинське Князівство – Запорозька Січ – Українська козацька держава – Українська Народна Республіка – ЗУНР – Карпатська Україна – УРСР – Україна – все це Українська держава в її різних історико-політичних формах.

Відновлена у формі УНР державність України знову була втрачена внаслідок віроломної окупації України більшовицькою Росією. Після цього УНР протягом 72 років офіційно репрезентував поза межами України Державний Центр УНР в екзилі. Остаточно державність України була відновлена у 1991 році.

Таким чином, і IV-й Універсал, і Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991-го фактично є актами її відновлення, а сучасна Україна є історико-політичною правонаступницею УНР.

Безпрецедентна урочиста процедура передачі повноважень від УНР сучасній Українській державі відбулась у Києві 22 серпня 1992 року.

ДЦ УНР склав свої повноваження і останній керівник УНР (у вигнанні) Микола Плав’юк передав президентові України Леоніду Кравчуку державні атрибути і документи УНР, серед яких – історичну грамоту про складання повноважень ДЦ УНР і заяву про державне правонаступництво.

1992: Плав'юк складає повноваження влади УНР (ВІДЕО)

Звідси напрошуються висновки:

1. Очевидно, в указі Януковича слово "свобода" замість слова "незалежність" вжито маніпулятивно - для відкидання та віддання забуттю історичного значення IV-го Універсалу, з якого ведеться справжній відлік державної незалежності України.

Саме поняття "незалежність" на відміну від "свободи" ("усвідомленої необхідності") означає "самостійність, суверенітет, суб’єктність міжнародного права".

Також "Свобода" і "Соборність" не є синонімами і не є складовими "Незалежності", як це намагається пояснити прес-служба Президента - бо інакше було б логічно вжити одне з перших двох слів або більш загальне третє).

День Злуки: східняк і західняк сильні тільки один одним

2. Волюнтаристське трактування історичних фактів, "переписування" історії (включаючи штучне перенесення дати відзначення народного свята "Дня Свободи") становить небезпеку її фальсифікації, що не згуртовує, а роз’єднує націю.

Президента знову "підставили"?

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.