Великий Луг: Що було до Каховського моря і на що замахнулися

У 2018 році чиїсь онуки знайшли у Києві в хаті мішок. Дід чи прадід помер, а був він картографом чи, як сказали, скидаючи дідове «барахло», «вчителем географії». Мені сказали, що перебирайте чи беріть мішок гуртом. Воно нікому не треба… Я перебрав. По-перше, «той прадід» був військовим картографом, по-друге він був українським патріотом. Бо мапа України у мішку, видана у 1917 році в УНР, це в Радянському Союзі вже стаття 38-ма.

 

Специфічний історико-картографічний продукт, як ніколи актуальний на сьогодні.

Одразу скажемо, що ми щиро переймаймося за постраждалих людей, але відновлення території відбуватиметься у ХХІ столітті. Можливо, будуть варіанти? Але ми тут – не інженери і не біологи, ми – історики та картографи.

Проект "LIKБЕЗ. Історичний фронт" не лише карав нещадно історичні міфи, але й заохочував вельми цікавими картографічними джерелами.

Нижче ви побачите одну річ специфічну в історичному плані, а іншу типову радянського розгону періоду пізнього сталінізму: доби лісосмуг, іригації Узбекистану, великого плану перетворення природи.

1) Ясно, що нас більше зацікавить перша штука, але тут є детектив. 1939-40, 1952 та 2018-й роки. Пояснюємо. У 2018 році чиїсь онуки знайшли у Києві в хаті мішок. Дід чи прадід помер, а був він картографом чи, як сказали, скидаючи дідове "барахло", "вчителем географії". Мені сказали, що перебирайте чи беріть мішок гуртом. Воно нікому не треба… Я перебрав.

 
 

По-перше, "той прадід" був військовим картографом, по-друге він був українським патріотом. БО: мапа України у мішку, видана у 1917 році в УНР, це в Радянському Союзі вже стаття 38-ма.

У Другу світову війну той "дід" перебував у Центральній Азії та Закавказзі і, судячи по "фонду" (я так називаю мішок), плани Кремля дуже непогано сягали на південь від Туркменістану та Вірменії: комплект дуже характерний. Досвід змісту фонду, вказує, над чим тоді працювали. Тут, так би мовити, 30 років досліджень щось мені підказують.

 

Але при тому на кальці (для юних – це прозорий папір, на якому можна від руки перемалювати якусь картинку) шрифтами характерними українськими по мапі 1941 року перемальовано Великий луг. Є навіть поруч німецька колонія. Тут окремо треба буде з'ясовувати… На ті часи воно було секретним. Ще раз стаття.

Сподіваюся, що це зображення буде комусь в нагоді тепер.

2) Просто навчальна мапа 1952 року, яка показує, якщо придивитися, набагато більший масштаб "перетворення природи". Греблі, канали, водосховища та великі будови комунізму.  Прикметно, що ми ще, Богу дякувати, не усе отримали. Але краєзнавці, гідротехніки, біологи та інші достойники, зможуть зрозуміти масштаби того, що могло бути.

Хай Бог береже народ та усіх на Пониззі, але ж потім відновлювать…

 
 

Теми

Юрій Юзич: Пласт в Ірані

На фото – «Перська жіноча молодь, зорганізована в Пласті». Саме так підписав цю світлину популярний український жіночий часопис «Жінка» у 1936 році. Розповідаючи про те, як особисто шейх займався просуванням жіночих прав у країні, яка опісля змінить свою назву на Іран.

Юрій Юзич: Дмитро Кочержук. Особистий ад'ютант командарма Михайла Омеляновича-Павленка

Віднайдено світлину особистого ад'ютанта командарма Михайла Омеляновича-Павленка. Про цього свого помічника легендарний генерал написав окремий спогад, який видав брошурою. За твердженням Омеляновича-Павленка це був "один галичанин поміж наддніпрянцями" в найближчому оточенні генерала під час Зимового походу. В групі запорожців, яка трансформувалось в особистий конвой командарма.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.