Учасник бою під Крутами – піонер одного зі способів лікування раку

Досі ім'я Павла Пархоменка не згадувалось у відомих списках крутянців чи у відповідних публікаціях. Однак, ще в 1938 році – коли у вільному світі жили десятки учасників того відомого бою – один із українських часописів написав про нього.

 
Павло Пархоменко

Учасник бою під Крутами – піонер одного із способів лікування раку. Ветеран, який пройшов увесь перший період визвольної війни, починаючи з 1917 року. В артилерії Армії УНР, опісля лікарем. На еміграції став науковцем, яким гордились українці. Публікувався у міжнародних наукових журналах. Помер у Великобританії, похований в Лондоні.

Досі його ім'я не згадувалось у відомих списках крутянців чи у відповідних публікаціях. Однак, ще в 1938 році – коли у вільному світі жили десятки учасників того відомого бою – один із українських часописів написав про нього.

"Цими днями чеська й німецька преса, а також чеське радіо проголосили вістку про важний винахід українського хеміка д-ра Пархоменка, що тепер перебуває в Празі. Др. Пархоменко винайшов хемічну субстанцію, при помочі якої можна переховувати частиці раді (радію. – Ю.Ю.) в означеній формі".

Преса інформувала читачів, що винахід матиме значення не тільки в науці, але й у лікуванні, "бо відтепер недужі на рака (який лікують радом), можуть лікуватись ним у дома, не виїзджаючи до дорогих радо-активних купелів (санаторіїв. – Ю.Ю.".

Українці гордились. "Наш вчений, др. Пархоменко – це емігрант із Придніпрянщини, родом із Києва, бувший учасник бою під Крутами. Хемію студіював у Празі, де тепер має свою наукову робітню".

Мова йшла про ветерана Армії УНР Павла Даниловича Пархоменка (Paul Parchomenko), який народився народився 10 січня 1895 року в с. Гребені Київського повіту. Тепер рідне село українського науковця входить до Кагарлицької громади. У 1917 році закінчив гімназію в Києві.

У Першу світову війну Павло служив в кінноті, добровольцем. З початком української революції 22-річним стає до лав українського війська. Ймовірно вчився на фельдшера у Києві, а під Крутами був у складі Студентського куреня (в складі якого були студенти-фельдшери). Адже згодом відзначав, що був "лікарським помішником".

Воював в складі 4-ї гарматної бригади. До листопада 1920 року, тобто до часу коли Армії УНР перейшла ріку Збруч та була інтернована у польських концентраційних таборах. Як студент-медик у Варашаві виїхав до Чехословацької республіки, щоб продовжити здобувати вищу освіту.

У Празі навчався в Українському вільному університеті (УВУ), де в травні 1929 року здобув ступінь доктора. Працював на хіміко-фармацевтичному заводі в Коліні, а відтак у Чехословацькому державному радіологічному інституті в Празі (Československý státní radiologický ústav) - одному із провідних центрів дослідження радіоактивності в медицині у міжвоєнний період.

Автор багатьох препаратів, що їх виготовляли чехословацькі фармацевтичні лабораторії. У 1938 році в англомовному журналі "Collection of Czechoslovak Chemical Communications" опублікував свою найвідомішу статтю: "New substances of high emanating power and their application". Друкувався також в "Pharmazeutische Zentralhalle für Deutschland" та в "Науковому збірнику УВУ в Празі".

У січні 1939 року – голова Комісії для підготовки створення понадпартійного Українського Об'єднання в Чехословацькій республіці. Першим підписав звернення до українців, яке завершувалось наступним закликом: "передовсім сполягаймо самі на себе та працюймо спільно до осягнення нашої мети: Самостійної Соборної Української Держави!"

Під час Другої світової війни був доцентом фармацевтичної хімії у своїй альма-матері. У подальшому переїхав до Англії, де працював у фармацевтичній галузі до 1963 року. Завжди залишався активним членом українського громадянського суспільства, зокрема певний час був скарбником тимчасового генерального церковного управління УАПЦ у Великій Британії.

Помер 17 січня 1969 р., ймовірно в графстві Саррі. Похований на цвинтарі Стретем (Streatham Cemetery) на південному заході Лондона. Адміністративно цвинтар належить до Лондонського району Вандсворт (Wandsworth), але фактчино обслуговує його район Ламбет (Lambeth Council). 

Теми

Олег Пустовгар: Свідок Голодомору, автор слів пісні "Намалюй мені ніч". 100-річчя Миколи Петренка

Нині триває прокат фільму "Ти – космос". Значна частина глядачів у соцмережах як одну із запорук успіху цього кіношедевру назвала музичний супровід. Це пісні української естради 70-80-х рр.: і "Незрівнянний світ краси", Назарія Яремчука, і "Поділля" Миколи Гнатюка, і "Кохання моє" Діани Петриненко. А ще у фільмі звучить пісня "Намалюй мені ніч". Автором слів цього шедевру української естради є Микола Петренко, який народився 100 років тому на Полтавщині.

Олексій Мустафін: Людожер та його друзі. Божевільний, але «зручний» диктатор Центральної Африки

4 грудня 1977 року відбулася коронація центральноафриканського імператора Бокасси I – одного з найексцентричніших і найодіозніших правителів XX сторіччя.

Андрій Загорулько : Особиста трагедія людей, які вчиняли людоїдство у роки Голодомору

"Дехто дійсно їв трупи. Розповідали вони про це здригаючись і зі сльозами. Більшість мала дітей і рятувалась від голодної смерті заради них… Жах пережитого залишився з ними на все життя. Я не розуміла чому за це нещастя, потрібно було ще карати в'язницею?"

Олег Пустовгар: Дворянин з Полтавщини. Герой Крут Микола Божинський-Божко

23 жовтня минуло 130 років із дня народження Миколи Божинського-Божка – воїна військових загонів Української Центральної Ради, учасника бою під Крутами, борця за незалежність України у XX столітті.