Учасник бою під Крутами – піонер одного зі способів лікування раку

Досі ім'я Павла Пархоменка не згадувалось у відомих списках крутянців чи у відповідних публікаціях. Однак, ще в 1938 році – коли у вільному світі жили десятки учасників того відомого бою – один із українських часописів написав про нього.

 
Павло Пархоменко

Учасник бою під Крутами – піонер одного із способів лікування раку. Ветеран, який пройшов увесь перший період визвольної війни, починаючи з 1917 року. В артилерії Армії УНР, опісля лікарем. На еміграції став науковцем, яким гордились українці. Публікувався у міжнародних наукових журналах. Помер у Великобританії, похований в Лондоні.

Досі його ім'я не згадувалось у відомих списках крутянців чи у відповідних публікаціях. Однак, ще в 1938 році – коли у вільному світі жили десятки учасників того відомого бою – один із українських часописів написав про нього.

"Цими днями чеська й німецька преса, а також чеське радіо проголосили вістку про важний винахід українського хеміка д-ра Пархоменка, що тепер перебуває в Празі. Др. Пархоменко винайшов хемічну субстанцію, при помочі якої можна переховувати частиці раді (радію. – Ю.Ю.) в означеній формі".

Преса інформувала читачів, що винахід матиме значення не тільки в науці, але й у лікуванні, "бо відтепер недужі на рака (який лікують радом), можуть лікуватись ним у дома, не виїзджаючи до дорогих радо-активних купелів (санаторіїв. – Ю.Ю.".

Українці гордились. "Наш вчений, др. Пархоменко – це емігрант із Придніпрянщини, родом із Києва, бувший учасник бою під Крутами. Хемію студіював у Празі, де тепер має свою наукову робітню".

Мова йшла про ветерана Армії УНР Павла Даниловича Пархоменка (Paul Parchomenko), який народився народився 10 січня 1895 року в с. Гребені Київського повіту. Тепер рідне село українського науковця входить до Кагарлицької громади. У 1917 році закінчив гімназію в Києві.

У Першу світову війну Павло служив в кінноті, добровольцем. З початком української революції 22-річним стає до лав українського війська. Ймовірно вчився на фельдшера у Києві, а під Крутами був у складі Студентського куреня (в складі якого були студенти-фельдшери). Адже згодом відзначав, що був "лікарським помішником".

Воював в складі 4-ї гарматної бригади. До листопада 1920 року, тобто до часу коли Армії УНР перейшла ріку Збруч та була інтернована у польських концентраційних таборах. Як студент-медик у Варашаві виїхав до Чехословацької республіки, щоб продовжити здобувати вищу освіту.

У Празі навчався в Українському вільному університеті (УВУ), де в травні 1929 року здобув ступінь доктора. Працював на хіміко-фармацевтичному заводі в Коліні, а відтак у Чехословацькому державному радіологічному інституті в Празі (Československý státní radiologický ústav) - одному із провідних центрів дослідження радіоактивності в медицині у міжвоєнний період.

Автор багатьох препаратів, що їх виготовляли чехословацькі фармацевтичні лабораторії. У 1938 році в англомовному журналі "Collection of Czechoslovak Chemical Communications" опублікував свою найвідомішу статтю: "New substances of high emanating power and their application". Друкувався також в "Pharmazeutische Zentralhalle für Deutschland" та в "Науковому збірнику УВУ в Празі".

У січні 1939 року – голова Комісії для підготовки створення понадпартійного Українського Об'єднання в Чехословацькій республіці. Першим підписав звернення до українців, яке завершувалось наступним закликом: "передовсім сполягаймо самі на себе та працюймо спільно до осягнення нашої мети: Самостійної Соборної Української Держави!"

Під час Другої світової війни був доцентом фармацевтичної хімії у своїй альма-матері. У подальшому переїхав до Англії, де працював у фармацевтичній галузі до 1963 року. Завжди залишався активним членом українського громадянського суспільства, зокрема певний час був скарбником тимчасового генерального церковного управління УАПЦ у Великій Британії.

Помер 17 січня 1969 р., ймовірно в графстві Саррі. Похований на цвинтарі Стретем (Streatham Cemetery) на південному заході Лондона. Адміністративно цвинтар належить до Лондонського району Вандсворт (Wandsworth), але фактчино обслуговує його район Ламбет (Lambeth Council). 

Теми

Олексій Мустафін: Маніфест відчаю. Ненароджена федерація як "дозвіл" на незалежність?

"Моїм вірним австрійським народам" - саме так починається звернення Карла I, останнього австрійського імператора, до своїх підданих, яке до історії відтак увійшло під неофіційною назвою "Маніфеста народів". У ньому цісар оголосив про намір перетворити австрійську частину "ввіреної йому" держави - або ж Цислейтанії - на федерацію. В якій кожний з народів в її складі утворив би "свою власну державну одиницю на території, яку він населяє".

Олександр Скрипник: КДБ проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам'яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Темні часи. Вінстон повертається

За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"