Учасник бою під Крутами – піонер одного зі способів лікування раку

Павло Пархоменко

Учасник бою під Крутами – піонер одного із способів лікування раку. Ветеран, який пройшов увесь перший період визвольної війни, починаючи з 1917 року. В артилерії Армії УНР, опісля лікарем. На еміграції став науковцем, яким гордились українці. Публікувався у міжнародних наукових журналах. Помер у Великобританії, похований в Лондоні.

Досі його ім'я не згадувалось у відомих списках крутянців чи у відповідних публікаціях. Однак, ще в 1938 році – коли у вільному світі жили десятки учасників того відомого бою – один із українських часописів написав про нього.

"Цими днями чеська й німецька преса, а також чеське радіо проголосили вістку про важний винахід українського хеміка д-ра Пархоменка, що тепер перебуває в Празі. Др. Пархоменко винайшов хемічну субстанцію, при помочі якої можна переховувати частиці раді (радію. – Ю.Ю.) в означеній формі".

Преса інформувала читачів, що винахід матиме значення не тільки в науці, але й у лікуванні, "бо відтепер недужі на рака (який лікують радом), можуть лікуватись ним у дома, не виїзджаючи до дорогих радо-активних купелів (санаторіїв. – Ю.Ю.".

Українці гордились. "Наш вчений, др. Пархоменко – це емігрант із Придніпрянщини, родом із Києва, бувший учасник бою під Крутами. Хемію студіював у Празі, де тепер має свою наукову робітню".

Мова йшла про ветерана Армії УНР Павла Даниловича Пархоменка (Paul Parchomenko), який народився народився 10 січня 1895 року в с. Гребені Київського повіту. Тепер рідне село українського науковця входить до Кагарлицької громади. У 1917 році закінчив гімназію в Києві.

У Першу світову війну Павло служив в кінноті, добровольцем. З початком української революції 22-річним стає до лав українського війська. Ймовірно вчився на фельдшера у Києві, а під Крутами був у складі Студентського куреня (в складі якого були студенти-фельдшери). Адже згодом відзначав, що був "лікарським помішником".

Воював в складі 4-ї гарматної бригади. До листопада 1920 року, тобто до часу коли Армії УНР перейшла ріку Збруч та була інтернована у польських концентраційних таборах. Як студент-медик у Варашаві виїхав до Чехословацької республіки, щоб продовжити здобувати вищу освіту.

У Празі навчався в Українському вільному університеті (УВУ), де в травні 1929 року здобув ступінь доктора. Працював на хіміко-фармацевтичному заводі в Коліні, а відтак у Чехословацькому державному радіологічному інституті в Празі (Československý státní radiologický ústav) - одному із провідних центрів дослідження радіоактивності в медицині у міжвоєнний період.

Автор багатьох препаратів, що їх виготовляли чехословацькі фармацевтичні лабораторії. У 1938 році в англомовному журналі "Collection of Czechoslovak Chemical Communications" опублікував свою найвідомішу статтю: "New substances of high emanating power and their application". Друкувався також в "Pharmazeutische Zentralhalle für Deutschland" та в "Науковому збірнику УВУ в Празі".

У січні 1939 року – голова Комісії для підготовки створення понадпартійного Українського Об'єднання в Чехословацькій республіці. Першим підписав звернення до українців, яке завершувалось наступним закликом: "передовсім сполягаймо самі на себе та працюймо спільно до осягнення нашої мети: Самостійної Соборної Української Держави!"

Під час Другої світової війни був доцентом фармацевтичної хімії у своїй альма-матері. У подальшому переїхав до Англії, де працював у фармацевтичній галузі до 1963 року. Завжди залишався активним членом українського громадянського суспільства, зокрема певний час був скарбником тимчасового генерального церковного управління УАПЦ у Великій Британії.

Помер 17 січня 1969 р., ймовірно в графстві Саррі. Похований на цвинтарі Стретем (Streatham Cemetery) на південному заході Лондона. Адміністративно цвинтар належить до Лондонського району Вандсворт (Wandsworth), але фактчино обслуговує його район Ламбет (Lambeth Council).