Обери собі минуле. Швейцарський спосіб "зшивання" країни
1 серпня 1891 року Швейцарія вперше урочисто відзначила свій "день народження". Власне, тоді це було світовою "модою" - святкувати ювілеї подій сивої давнини та проголошувати їх "точкою відліку" історій новочасних націй – варто лише згадати урочистості з приводу дев'ятисотріччя хрещення Русі в 1888 році або ж іще помпезніше відзначення "тисячоліття Угорщини" в 1896-му.
1 серпня 1891 року Швейцарія вперше урочисто відзначила свій "день народження". Власне, тоді це було світовою "модою" - святкувати ювілеї подій сивої давнини та проголошувати їх "точкою відліку" історій новочасних націй – варто лише згадати урочистості з приводу дев'ятисотріччя хрещення Русі в 1888 році або ж іще помпезніше відзначення "тисячоліття Угорщини" в 1896-му.
"Точкою відліку" для Швейцарії тамтешня Федеральна Рада - тобто уряд – вирішила зробити заснування "вічного союзу" майбутніх кантонів Урі, Швіц та Унтервальден. Бо саме з цього союзу з часом нібито й виросла Швейцарська Конфедерація. Ще в XVIII сторіччі в місцевих архівах відшукали й відповідний документ– так звану "союзну хартію" 1291 року. Ось і виходив справжній ювілей - рівно шістсот років.
Дати "1 серпня" у цій хартії, щоправда немає, лише згадка про "початок серпня". Але хіба такі дрібниці можуть зупинити справжніх ентузіастів? Точний день – для "зручності співвітчизників", звісно – урядовці додумали вже від себе. Закликавши принагідно продемонструвати "єдність в любові до вільної батьківщини".
Але чимало співвітчизників, як виявилося, урядовою пропозицією були відверто заскочені. Бо зі шкільних років їм розповідали зовсім іншу історію. Та називали інші дати. Спираючись на "Швейцарську хроніку", написану ще в середині XVI століття Егідієм Чуді.
Саме з неї мешканці альпійської республіки (і не лише вони зрештою) знали про національного героя Вільгельма Телля. Сміливця, який кинув виклик місцевим володарям з родини Габсбургів – так, тих самих, що спочатку були графами у Швабії. Та їхньому фогту Альбрехту Гіслеру, який знущався з горян, вимагаючи кланятися шапці на жердині.
Йшлося у хроніці і про влучний постріл з арбалета у яблуко, який фогт наказав покласти на голову його сина. І про те, що натхненні звитягою Телля представники швейцарських земель поклялися на галявині Рютлі разом боротися проти Габсбургів. Чуді навіть назвав точний рік цієї присяги - 1307. А згадана ним "середа перед Мартиновим днем" тоді випадала на 8 листопада.
Але чомусь ця дата не влаштовувала Федеральну Раду. Невже лише тому, що робила Конфедерацію молодше на якихось шістнадцять років? В може тому, що ювілею в такому разі довелося б чекати – цілих! - шістнадцять років, і не всі посадовці до нього б досідили у своїх кріслах?
І які претензії в урядовців були до Телля?
Звісно, вже за часів Просвітництва прискіпливі критики з'ясували, що з легендою про нього не все так просто. Книжку Готтліба Галлера, яка вийшла в 1772 році і в якій автор насмілився висловити свої сумніви, мешканці кантону Урі, взагалі публічно спалили як "блюзнірську".
Однак сьогодні майже ніхто не заперечує, що історія про влучного стрільця є швидше за все місцевою переробкою легенди північного, можливо навіть скандинавського походження – до того ж доволі пізньою. Так само, як прізвище героя надто вже нагадує назву одного з податків, а Гіслера - співзвучне прізвиську, яким називали тогочасних колекторів...
Та чи досить цього, щоб підважити вже фактично сформований "національний міф"? За яким, між іншим, швейцарці були впізнавані й у світі – дякуючи зокрема й знаменитій п'єсі Фрідріха Шиллера?
Зрештою, питань щодо документу 1291 року теж вистачає. Чи саме з нього згодом виросла Конфедерація? Адже існувало чимало інших угод між майбутніми кантонами, і навіть за участю тих самих земель, що їх згадує хартія. Чи не поступається вона значенням присязі на галявині Рютлі? Чи можна її взагалі назвати першою та "фундаментальною", якщо навіть у її тексті згаданий якійсь "союз, укладений раніше"?
Але в тому-то й справа, що питання історичної достовірності швейцарських урядовців цікавило далеко не в першу чергу – історія з "уточненням" датування хартії це демонструє з усією очевидністю.
Небажання відкладати святкування, звісно, теж могло зіграти свою роль. Зрештою, у тому 1891 році відзначали ще й ювілей Берна ("мода" є "модою"). І бернці справді пропонували "поєднати урочистості" та відзначити шістьсотліття Конфедерації насамперед у їхньому місті.
Пропозиції ці, щоправда, обурили мешканців Швіца. Які врешті-решт наполягли на тому, щоб центром святкувань став саме їхній кантон. Бо його печатка хоча б стояла під хартією 1291 року, а "столичний" Берн до тих подій стосунку не мав.
І все ж найголовнішими були політичні міркування. Тогочасна Швейцарія була "поділеною країною". І не лише за мовною чи конфесійною ознакою ("лінії поділу" за якими ще й не співпадали між собою).
Не менш глибоким був розкол в поглядах на майбутнє країни. Яка все ще болісно переживала досвід громадянської війни 1847 року. Перемогли у тій війні ліберали. Проте й консерватори з колишніх прихильників "Зондербунду" з країни насправді нікуди не поділися.
"Зшивання" країни урядовці вважали найголовнішим своїм завданням. І в цьому контексті фігура Телля, бунтівника й революціонера за духом, який – як не крути - досяг своєї мети за допомогою зброї, здавалася надто контраверсійною.
Майбутнє Швейцарії мислилося владі як "братська" домовленість, скріплена не лише довірою один до одного, а бажано й юридичними гарантіями, які чітко б визначала права й обов'язки учасників. Одним словом чимось на кшталт тієї самої хартії 1291 року. Яка перетворювалася таким чином на символ та приклад для наслідування.
Мешканці Швіца, між іншим, вже в тому ж 1891 році просто поєднали святкування ювілею хартії з "прощею" на Рютлі – так, ніби обидві події відбувалися одночасно. Проти цього, щоправда, певний час заперечували в сусідньому Урі, де не лише вибили дату "1307" на пам'ятнику Теллю, але й провели "власне" святкування шістсотріччя Конфедерації - у 1907 році.
1 серпня взагалі визнавали поступово. Щорічно його відзначати стали тільки з 1899-го. А вихідним його зробили взагалі лише в 1993-му. Й досить довго в тіє чи іншої групи знаходилися ті чи інші "вагомі" аргументи проти того, щоб долучатися до загальних святкувань.
Що ж до поєднання хартії з присягою на Рютлі то врешті утвердилася "швіцька" (а відтак і "федеральна") версія подій. Наразі її – судячи з опитувань – поділяють мало не всі швейцарці. Звісно, і тут витратити на "виховну роботу" довелося не одне десятиріччя. Але хіба хтось казав, що "перепрошити" вже усталені міфи легко?
