Гжегож Мотика: "Історичні умови висувають перед вступом до ЄС. Україні їх теж треба висунути"
Професор Гжегож Мотика вважає, що розрахунок із Волинською трагедією має бути однією з умов вступу України до ЄС. — Відсутність засудження УПА де-факто означає величезну проломину в стіні європейських цінностей, — оцінює історик у розмові з журналісткою Магдаленою Рігамонті для польського видання Onet. Публікуємо найважливіші тези про польсько-український конфлікт із розмови, які відібрав та переклав український історик Володимир Бірчак.
Інтерв'ю Гжегожа Мотики для Onet Wiadomości читайте за посиланням.
— Ви вважаєте, що умовою вступу України до Європейського Союзу має бути розрахунок із Волинською трагедією та вбивствами євреїв під час Другої світової війни?
— Історичні умови, наприклад, висувалися перед Хорватією. Йшлося про те, щоб хорвати не заперечували злочинів, яких вони скоїли проти сербів та євреїв. Такі умови не є чимось надмірним. Те, що сталося з польським населенням Волині та Східної Галичини, а також із кількома тисячами євреїв, яких УПА також знищувала в той час, було очевидною геноцидною етнічною чисткою.
Треба пам'ятати, що Європейський Союз виник після Другої світової війни як зона миру, спротиву війні та насильству щодо цивільного населення. З погляду ЄС засудження Україною злочинів формування УПА, яку водночас ця країна підносить на свої знамена, мало б бути очікуваним. Геноцидна етнічна чистка, яку здійснювала УПА, просто суперечить цінностям Європейського Союзу.
— Для українців УПА — герої.
— І саме в цьому сьогодні полягає проблема. На мою думку, буде потрібна велика внутрішньоукраїнська дискусія на цю тему. І значне переосмислення. Звертаю увагу, що засудження Волинської трагедії як умова вступу до ЄС має ще одну перевагу — цей злочин перестає бути польсько-українською суперечкою.
Ідеться не про те, щоб Польща перемогла, а Україна програла, чи навпаки, а про те, щоб засудити злочин. Щоб такі явища, як убивство цивільного населення, були просто однозначно засуджені. Повторюю: відсутність такого засудження де-факто означає величезну проломину в стіні європейських цінностей.
— А якщо Волинська різанина не буде засуджена на рівні Європейського Союзу, але попри це Україна вступить до ЄС?
— Тоді можна буде вважати, що геноцидальна анти-польська акція УПА не відбулася...
Треба пам'ятати, що етнічна чистка, яку УПА проводила під час Другої світової війни, відбувалася не лише у Волинській області, але й у чотирьох інших: Рівненській, Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській. Також у Чернівецькій області траплялися поодинокі випадки вбивств польського населення.
Із 25 областей аж у п'яти поляків убивали лише тому, що вони були поляками. Отже, це не було маргінальним явищем, як намагаються його представляти деякі українські публіцисти, журналісти та історики.
***
— Скажімо відверто: проф. Грицак та ще кілька інших істориків перебувають у виразній меншості. Його голос в українському медійному просторі чути менше. І я кажу це з величезним жалем, тому що саме проф. Грицак у 2004 році опублікував "Тези до дискусії про УПА".
Він писав, що УПА — це важливе формування за незалежність, яке вписало красиву сторінку в боротьбу України з совітами. Водночас її чорними сторінками є вбивства цивільного населення — польського та єврейського. І ці сторінки треба однозначно, рішуче засудити.
Цей текст майже замовчали також і в Польщі. В Україні визнали, що це надто велика поступка польській стороні, а в Польщі середовища — передусім кресові та національні — визнали, що цього абсолютно недостатньо і це неприйнятно...
Якби тоді українська держава керувалася трактуванням, запропонованим проф. Грицаком, то сьогодні ми, ймовірно, не дискутували б про Волинь, тому що все було б вирішено. У найгіршому разі були б якісь спільні церемонії на кладовищах біля могил давно ексгумованих жертв Волинського злочину.
***
— Я була з вами в Києві у 2023 році, ви розмовляли з проф. В'ятровичем, колишнім керівником Українського інституту національної пам'яті, і здавалося, що ми перебуваємо на шляху до примирення.
В Україні, на жаль, прийняли принцип симетрії вини. Поляки винні, українці винні. Відбувалися спільні етнічні чистки, і якщо хтось говорить інакше, то виступає проти ідеї "прощаємо і просимо пробачення".
Нещодавно в Onet вийшло інтерв'ю з одним з українських дослідників, який розповідає, що прочитав в українській Вікіпедії визначення Волинської трагедії, де йдеться про взаємні етнічні чистки, і додав від себе, що, мовляв, кожен чесний історик у Польщі мусить із цим погодитися.
А от треба сказати, що Гжегож Мотика з цим не погоджується! Більше того, я не знаю жодного історика в Польщі, який погодився б із таким визначенням! Не тому, що ми упереджені, а тому, що це визначення просто є неправдивим описом фактів.
Під час Другої світової війни ми мали справу з гігантською українською геноцидною чисткою, яку організатори мали намір поширити на значно понад мільйон поляків.
***
— Значною мірою воєнні злочини поляків проти українців були описані польськими істориками. Їх засуджено. Однак ці злочини не були етнічною чисткою навіть у масштабах повіту!
Як ви знаєте, спочатку як історик я займався операцією "Вісла" 1947 року, в якій українці були слабшою та потерпілою стороною, а щодо них фактично було здійснено сталінську етнічну чистку, комуністичний злочин.
Потім я перейшов до територій Східних земель. Моя габілітація 2006 року стосувалася всієї історії Української повстанської армії і є однією з, можливо, десятка чи кількох десятків монографій, виданих польськими, українськими та, здається, російськими істориками, а також, здається, одним американським істориком.
Там уже, хочеш чи ні, потрібно було показати Волинський злочин у контексті всієї діяльності УПА, яка тривала аж до 1960 року.
Я працював із документами, науковою літературою, а коли це було можливо — також бував у місцях, де здійснювалися злочини, де розташовані місця пам'яті. Важливим для мене був пошук у 1995 році в архіві в Києві, який я проводив одним із перших.
З аналізу документів однозначно випливало, що Волинський злочин був організованою операцією, і накази, які я тоді бачив, однозначно це підтверджували.
