Спецпроект

Я захоплений польськими звитяжцями духу і шкодую, що я не поляк

"Після Польщі - так мені здається - вірити в московські ідеали може тільки останній дурень і останній негідник. На жаль, не знаю, яке враження справила Польща на народи СРСР і цілого табору".

Чи не від самого Києва стежу за подіями в Польщі. Хай живуть волонтери свободи! Втішає їхня, поляків, нескореність радянському деспотизмові, їхні всенародні струси вражають; робітництво, інтелігенція, студентство - все, крім війська і поліції.

Коли так ітимуть події, то завтра полум'я охопить і військо. Що тоді робитимуть Брежнєви-Ярузельські?

У тоталітарному світі немає жодного іншого народу, який би так віддано захищав своє людське і національне право. Польща подає Україні приклад (психологічно ми, українці, близькі, може, найближчі до польської натури, але в нас нема головного - святого патріотизму, який консолідує поляків).

Як шкода, що Україна не готова брати уроки в польського вчителя.

Але режим СРСР і офіційної Польщі, відважившися боротися з власним народом найгрубішим поліційним тиском, знову виявив свою антинародну деспотичну суть.

Після Польщі - так мені здається - вірити в московські ідеали може тільки останній дурень і останній негідник. На жаль, не знаю, яке враження справила Польща на народи СРСР і цілого табору.


30 років тому: польські робітники на акції "за нормальну платню"

Профспілковий варіант визволення надзвичайно ефективний був би і для СРСР.

Коли б початки, зроблені інженером Клебановим, були підтримані по цілій країні, уряд СРСР мав би перед собою, може, найсучаснішого антагоніста.

Бо Гельсінський рух - то вища математика для цієї країни, як, може, і національно-патріотичний. Зате рух за житло й шматок хліба, рух за нормальну платню робітника - це мова загальнозрозуміла, прийнятна.

Я захоплений польськими звитяжцями духу і шкодую, що я не поляк. Польща робить епоху в тоталітарному світі і готує його крах. Але чи стане польський приклад і нашим - ось питання.

Польща підпалювала Росію ціле 19 ст., тепер вона продовжує свою спробу.

Зичу найкращої долі для польських інсурґентів, сподіваюся, що поліційний режим 13 грудня не задушить святого полум'я свободи. Надіюся, що в підневільних країнах знайдуться сили, що підтримають визвольну місію польських волонтерів свободи.


Слайд-шоу з акціями "Солідарності" 1980-1989 років. Потім профспілка прийшла до влади

З огляду на польські події, ще примітивніші стали вади Гельсінського руху - боягузливо-респектабельного.

Коли б це був масовий рух народної ініціативи, з широкою програмою соціальних і політичних вимог, коли б це був рух із задумом майбутньої влади - тоді він мав би якісь надії на успіх. А так - Гельсінський рух схожий на немовля, що збирається говорити басом. Звичайно ж, він і мав бути розгромлений, бо своїми жалібними інтонаціями передбачав цей погром.

Можливо, наступне оновлення влади в СРСР змінить шанси на краще, але поки що соціальний песимізм радянського дисидентства залізно арґументований.

[1982]

Джерело: Василь Стус. Твори в 6 т. 9 кн. Т. 4. - Львів: Просвіта, 1994. - С. 500-501.

***

"Історична Правда": 10 листопада 1980-го в Польщі була зареєстрована незалежна профспілка "Солідарність". Польські події 1980-1981 років - масові протести і робітнича революція під прапором "Солідарності" - перебували в фокусі уваги всього світу.

Українець Василь Стус стежив за рухом поляків до свободи з політзони на Уралі. Листки "З таборового зошита" були таємно написані і передані на волю у 1982 р., сам поет додому не повернувся. Цей емоційний текст є актуальним і донині.
 

Віталій Скальський: 28 березня — Міжнародний день історика?

Інтернетом шириться інформація про відзначення 28 березня Міжнародного дня історика. Проте… В Україні ніхто і ніколи не встановлював дня історика. ООН теж такого дня не встановлювала.

Євген Чикаленко: Центральна Рада та більшовицька навала

Євген Чикаленко про окупацію Києва більшовиками на початку 1918 року.

Ярина Ключковська: "Україна без нього була б інакшою". Пам'яті Ігоря Юхновського

Вічна пам'ять Ігореві Рафаїловичу Юхновському. Людині, яка залишила глибочезний слід у житті кожного з нас, навіть тих, хто про це не здогадується. Бо Україна без нього була б точно інакшою.

Юрій Юзич: Бойові командири Армії УНР з Куп’янська

Щонайменше троє уродженців Куп’янська більше 100 років тому воювали за Україну старшинами в складі Запорозького корпусу Петра Болбочана. Усі троє мали первинне офіцерське звання, але командували сотнями запорожців.