Спецпроект

"Германофільсько налаштований, чекав приходу німців до Києва"

Одним з тисяч представників української інтелігенції, розстріляним влітку 1941 року, вже під час німецько-радянської війни, був Антон Дроб'язко - суддя, правознавець, редактор словників тощо. Він не приховував критичного ставлення до радянської влади. І шансів вижити у нього не було.

На початку липня 1941 року відбулися дві злочинні акції "чекістів", за якими було позбавлено життя багатьох киян.

Перша акція – більшість представників старої інтелігенції (віком від 70 років та більше), які, з різних міркувань, не збиралися залишати Київ, було заарештовано.

Майже в усіх постановах на арешт наводилися одні і ті самі надумані формулювання:

"…германофільсько налаштований, чекає приходу німців до Києва… планує свою діяльність у так званій "українській владі", яку, на їхню думку, утворить Гітлер в Києві. Відповідно до цього плану, вони [представники української інтелігенції] візьмуть на себе керівництво культурним фронтом на Україні, решта має бути зосереджена в руках у німців".

Друга акція – звернення наркома держбезпеки СРСР Всеволода Меркулова до наркома НКГБ УРСР Павла Мешика з наказом: "Розгляньте справи усіх наявних у Вас заарештованих органами НКДБ і складіть списки на тих, кого Ви вважаєте за доцільне розстріляти".

Розстріли в'язнів у червні-липні 1941 р. Як це було? ФОТО

Журналіст Левко Хмельківський у газеті "Свобода" (США) від 13 липня 2007 р., з посиланням на офіційні документи, написав: "З тюрми Києва від 6 до 12 липня евакуйоване 2769 в'язнів, 346 розстріляно".

Далі мова піде про людину, яка стала жертвою обох зазначених акцій НКГБістів.

Антон Лаврентійович Дроб'язко народився у 1870 році в місті Ніжині в родині відомого майстра гончарної справи. Закінчив Ніжинську класичну гімназію, юридичний факультет Університету св. Володимира у Києві. Багато років працював у судових органах. Був мировим суддею, мав чин статського радника.

Антон Дроб'язко до революції...

"З приходом до України радянської влади такі суди були скасовані [з протоколу допиту Дроб'язка] і я почав займатися перекладацькою та літературно-редакторською діяльністю".

А саме, був укладачем і редактором "Російсько-українського словника правничої мови" (ВУАН), завідував кафедрою Українського інституту лінгвістичної освіти, працював літературним редактором та перекладачем у видавництвах Держвидав України та "Радянська школа".

Арештували Антона Дроб'язка 1 липня 1941 року. Як я вже казав, це був не поодинокий випадок.

З довідки про компромат на академіка Агатангела Кримського: "У м. Києві Кримський був тісно зв'язаний з активними українськими націоналістами Старицькою-Черняхівською, Стешенко, Дроб'язком, Василенко-Полонською, Ярошевичем (арештовані) та ін.".

Допити тривали протягом п'яти діб, вдень та вночі. До суду справа не дійшла. Все скінчилося 6 липня.

...і за радянських часів

Отже, Антон Дроб'язко став одним з перших з 346 в'язнів Лук'янівської тюрми, якого розстріляли (чи замордували) за злочинним наказом НКГБ.

Проте залишилися протоколи допитів, які свідчать про ситуацію, яка складалася на початку Другої світової війни.

                                                                   Витяг

                   з протоколів допитів обвинуваченого А. Л. Дроб'язка.

         Лук'янівська тюрма м. Києва.    2-6 липня 1941 р. [перекладено з російської]

Питання: Слідству відомо, що Ви на нарадах та в своїй практичній роботі вводили до літературної української мови галицьку говірку, викидаючи з неї слова, що схожі з російськими. Це Ви підтверджуєте?

Відповідь: За вказівкою Сороки [Сорока Олександр Мусійович (1901-1941) – поет, головний редактор видавництва "Радянська школа". Арештований 19 липня 1941 р. Забитий конвоїрами 12 жовтня 1941-го] ми в підручниках для початкових класів Західної України писали галицькою говіркою, аби дітям було зрозуміло.

Директива у війська щодо приєднання Галичини та Волині до СРСР, осінь 1939 року

Питання: Чому Ви зводили наклеп на орган ЦК КП(б)У "Комуніст", кажучи, що той пише майже російською мовою, а не українською?

Відповідь: Я неодноразово казав про те, що неможна бути зорієнтованим на мову та правопис газети "Комуніст" тому, що ця газета порушує існуючий правопис, затверджений ще колишнім наркомом освіти УРСР Затонським [розстріляний 29 липня 1938 р.]. За вказівкою колишнього наркома освіти Редька (зараз заступник голови РНК УРСР) та діючого зараз наркома освіти Букало в книгах треба керуватися правописом, що затвердив Затонський.

Питання: Слідству відомо про те, що Ви зводили наклеп на радянську зовнішню політику та нашу Червону армію. Добровільне приєднання прибалтійських держав до СРСР Ви брехливо називали примушенням з боку СРСР, а про Червону армію казали, що вона не здатна вести серйозну війну з супротивником. Ви це підтверджуєте?

У СРСР приєднання держав Балтії оцінювали як позитивний і підтриманий народами крок, а з Заходу це бачили саме так

Відповідь: Я пригадую, що така розмова стосовно приєднання Прибалтики була. Я казав, що приєднання прибалтійських держав до СРСР було не добровільне, а сталося воно тому, що там вже була наша Червона армія. Приєднання відбулося за допомогою місцевих зрадників тому, що німці звідти вже виїхали і буржуазія теж виїхала.

Я казав також, що Гітлер використовує військово-морські бази Прибалтики для того, аби вести з них боротьбу проти Англії. Я казав також, що фінляндські події показали слабкість нашої Червоної армії і тому ми вимушені були піти на союз з Німеччиною, бо, у противному разі, німці можуть забрати Україну силком.

Ще у 1894 році німці передбачали забрати Україну собі. Наша влада не могла нічого зробити супротив сили німців і пішла на укладання договору про дружбу з Гітлером.

Говорив також, що питання стосовно долі прибалтійських держав було погоджено з Гітлером ще у 1939 році і тому все, що писали про добровільне приєднання Прибалтики до СРСР, – це не відповідає дійсності та розраховано лише на те, аби створити навколо цього громадську думку.  

22 червня 1941 р. - початок німецько-радянської війни. Голос Левітана. АУДІО

Питання: Слідству відомо про те, що Ви зводили наклеп на радянську державу, кажучи, що вона убога та голодна. Зводили наклеп на колгоспників. Ви це підтверджуєте?

Відповідь: Я дійсно казав про те, що в нашій державі чиняться неподобства. Наприклад, стоять часто черги, а влада цього не знає, бо їй замилюють очі дутими цифрами. Казав, що нинішня влада довела державу до поганого стану. Говорив також, що селяни раніш краще вбирали хліб, бо все це йшло їм, а зараз колгоспний хліб вбирають погано, бо він спільний.

Я казав, що ніколи раніше селяни не приїжджали до міста купувати хліб, а зараз я зустрічаю у місті селян, які купують хліб. Це я називав неподобством, якого не було в історії.  

Міф про "віроломний напад". Документи з архіву СБУ. СКАНИ

Питання: Слідству відомо, що Ви висловлювали поразницькі настрої на випадок війни СРСР з капіталістичними державами, зводячи наклеп, заявляли, що червоноармійці будуть здаватися німцям у полон і що взагалі ми не в змозі будемо розбити німців. Розкажіть про це.

Відповідь: Я пригадую, що дійсно у мене розмова на цю тему була. <…> Я казав, що в приєднаних до Радянського Союзу нових територіях є незадоволені радянською владою і там можливі повстання. Це я казав тому, що народ там ще не звик до радянської влади і не розуміє її <…> Наші війська будуть розбігатися і здаватися в полон. 

Забуті жертви війни. Радянські військовополонені 1941-1943 рр. ФОТО

Питання: Розкажіть, як Ви вихваляли демократію Англії і зводили наклеп заявляючи, що в СРСР демократія тільки в Конституції, а в житті її немає?

Відповідь: Я підтверджую, що дійсно вихваляв демократію в Англії і казав, що у нас демократію тільки записано у конституції, а насправді її немає. Я казав, що партія більшовиків, що править, боїться критики і боялася тих, хто її критикував. Багатьох заарештували та розстріляли.

Говорив також, що Бухарін мав рацію, це була людина великого розуму, і тільки за те, що боялися, аби його правда не розповсюджувалася, його розстріляли і оголосили шпигуном. Я казав, якби усім дозволити критикувати, то радянський лад розсиплеться.

Ярина Ясиневич: Пам’яті міністра Івана Вакарчука. Він зрушив з місця реформу освіти України

Реформу нашої освіти зрушив з місця Іван Вакарчук. Він діяв системно, широко та швидко. Було в ньому щось від тих римських легіонерів, що крокували добре зробленими дорогами.

Микола Рябчук: Сашко. Нам його бракуватиме

За кілька останніх тижнів померло кілька моїх знайомих, усі – з “не-епідемійних”, не пов’язаних із COVID-19 причин. Кілька смертей на тлі тисячних гекатомб, про які ми читаємо щодня у новинах, виглядають як статистична похибка. Але водночас оті “кілька смертей” – це дуже конкретні люди, яких знаємо особисто і відхід яких сприймаємо куди емоційніше, ніж сухі статистичні дані з цілого світу, хоч би якими вони були астрономічними.

Національний музей Революції Гідності: Відкрите звернення до керівництва держави щодо політики пам’яті

Наталка Діденко: Мій телефон

Від сьогодні немає вже більше на моїй старій квартирі стаціонарного телефона. Припинив своє існування. Якось це відбулося буденно, між справами, з допомогою Укртелекому. І вже потім якось мене так накрило. Бо народження і життя стаціонарного телефону в наших квартирах - це було щось