Музеєфікація Мазепи. Етюд з музейних студій

Перша в історії виставка, присвячена Гетьману Івану Мазепі, відкрилася у Бібліотеці ім. Симона Петлюри у Парижі. Її куратором був відомий митець Леонід Перфецький – уродженець Уманщини і колишній сотник Армії УНР.

 
Перша в історії виставка, присвячена гетьману Івану Мазепі. Париж, Бібліотека Симона Петлюри (1937)
з книги Я. Йосипишин і М. Палієнко "ПАМ'ЯТНИК НЕРУКОТВОРНИЙ…"

Виставка відкрилася у 1937 р. і присвячувалася 250 річчю здобуття Мазепою гетьманської булави. Матеріали виставки розділили долю Бібліотеки Симона Петлюри, яка під час Другої світової війни була вивезена до Берліну. Згодом німці переправили її на сховок до міста Ратибор, де вона потрапила до рук Червоної Армії.

Між тим воєнні лихоліття не змогли зітерти історичну пам'ять про цю подію. Окрім одинокого фото з експозиції виставки зберігся також головний творчий паспорт проєкту – Каталог виставки.

Нині він перебуває у Російському державному військовому архіві у Москві. Прикметно, що це був не єдиний знаковий зв'язок "петлюрівської бібліотеки" з козацькою добою загалом і мазепинською зокрема.

Першим надходженням до бібліотеки (запис до інвентарних книг під номером один) стала "Конституція" Пилипа Орлика, яку офірував до новоствореного закладу один з його засновників – Прем'єр-Міністр Уряду УНР В'ячеслав Прокопович.

Виставка стала символом музейного повернення Мазепи, яке відбулося майже через чверть тисячоліття після його смерті.

Наступна виставка, присвячена Великому Гетьману, відкрилася 1959 р. вже на іншому континенті – Північній Америці. Куратором виставки у Нью Йорку став не менш відомий мистецтвознавець Володимир Січинський.

Обидві виставки ріднило не тільки ім'я Івана Мазепи. Обидві пов'язані 250 річним ювілеєм епохального для України гетьманування Мазепи (американська музейна подія приурочувалася 250 – річчю битви під Полтавою).

Кураторами обох музейних проектів виступили колишні уенерівці. Свого часу Володимир Січинський очолював Шкільний будівельний відділ Подільської губернської управи МВС УНР та згодом був кур'єром Української Республіканської Капели, заснованої з ініціативи Симона Петлюри.

Ці дві виставки відбулися у світі – Франції та США – поза межами України. Їх об'єднує і те, що вони експонувалися у минулому ХХ столітті.

Перша "мазепинська" виставка в Україні відбулася тільки у незалежній Україні. Це було вже на початку ХХІ століття. 2008 року Національний музей історії України (Генеральний директор Сергій Чайковський) та Військовий музей у Стокгольмі (директор Юган Енгстром) у співпраці з десятками шведських та українських інституцій – музеями, архівами та бібліотеками – створили масштабний міжнародний проект, в якому на той час взяла найбільша кількість вітчизняних та зарубіжних партнерів в історії музейної справи в Україні.

 
Відкриття виставки "Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII – XVIII ст.)" за участі Короля Швеції Карла XVI Густава (2008)

Виставка "Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII – XVIII ст.)"присвячувалася 300- річчюукраїнсько-шведського воєнно-політичного союзу.

Як і попередні музейні івенти ця виставка виявилася багато в чому унікальною. Відкривав виставку Президент України Віктор Ющенко. Йому вперше у музейній практиці України товаришував у цьому очільник іншої держави – Король Швеції Карл XVI Густав. Із очільників Швеції це перший Король, який вперше після Полтави прибув з офіційним візитом в Україну.

Відкриття виставки тематично доповнювали випуски філателістичної та нумізматичної продукції, які вперше в історії музейної практики перегукувались з експозицією.

Автором однойменних художнього блоку марок та срібної монети Національного банку України був художник виставки Володимир Таран.

2010 р. згадана київська виставка у значно розширеному і доповненому вигляді була представлена в Українському музеї у Нью Йорку (директор Марія Шуст).

Співкуратором виставки у Нью Йорку був Президент Українського Музею у Нью Йорку – відомий американський мистецтвознавець українського походження професор Ярослав Лешко.

 

Осібність та винятковість виставки "Україна – Швеція…" у музейному досвіді України проявилася і в іншому: проект здобув дві нагороди "Музейна подія року".

Так, експозиція посіла друге місце у номінації "Музейна подія року" 2008 р., а 2010 р. "Музейною подією року" відзначено проект реставрації срібної шати кіоту чудотворної ікони Троїцько-Іллінської Богородиці (ЧОІМ ім. В. В Тарновського, директор Сергій Лаєвський).

Реставрація була виконана Національним науково-дослідним реставраційним центром України (директор Світлана Стрельнікова) в рамках підготовки київської виставки до експонування у США.

Таким чином виставки Мазепі були представлені упродовж двох століть у трьох країнах – Франції (Парижі), США (Нью Йорку) та Україні (Київ).

При цьому у Нью Йорку виставка відбувалася двічі з інтервалом у 50 років 1959 та 2010 рр.Також двічі кураторами виставки у Нью Йорку ставали – подоляни – мешканці двох уенерівських столиць – Вінниці та Камянця-Подільського.

А ще історія музеєфікації Мазепи виразно ілюструє не тільки вибагливий візерунок переплетення творчих доль і стежин життя осіб, причетних до творення міжнародних виставок, але, в першу чергу, єдності національно-державної ідеї незалежності України, уособленням якого були Іван Мазепа та Симон Петлюра...

Олександр Зінченко: "Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України"

Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала чарівних сусідів. Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України - не треба було б за незалежність боротися, ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Черчилль та Орвелл крізь оптику Шевельова

Розглядаючи злет Орвелла, Рікс говорить про його вплив у країнах соціалістичного табору й зазначає, що автор роману "1984" передбачив "появу дисидентів – таких, як Солженіцин, Сахаров і Амальрік, які своїми свідченнями про побачене допомогли руйнації Радянського Союзу невдовзі після справжнього 1984 року". Цей список не лише хочеться доповнити – Руденко, Лук'яненко, Чорновіл, Дзюба, Світличний, Стус, Сверстюк, – але й подивитися на Черчилля й Орвелла крізь оптику найвидатнішого українського мислителя XX століття, етнічного німця, який з тієї ж самої причини став Шевельовим, що й династія Саксен-Кобург-Готських у той самий час перетворилася на Віндзорів.

Василь Лопух: Спогад про Любу Волинець та одну залізничну пригоду

Протягом багатьох років я мав приємність не тільки бути знайомим, а й співпрацювати з пані Любою. Завдяки її відкритості до співпраці нам вдалося зберегти і забезпечити доступність до безцінного фонду Українських Січових Стрільців, який містить 4200 фотонегативів на склі (кліше). Цей фонд став основою для створення вебсторінки "Леґіон Українських Січових Стрільців: фотоархів", і тепер тисячі користувачів інтернету мають можливість вільного доступу до цифрових копій ориґінальних фотографій.

Михайло Кальницький: До походження назви Бабиного Яру: уточнені відомості

Нещодавно було вшановано пам’ять жертв масових убивств, які вчинили нацистські окупанти в Бабиному Яру. Ці події залишили гучне відлуння по всьому світу. Але при спогаді про київську місцевість Бабин яр іноді виникає питання: звідки, власне, взялася ця своєрідна назва? Коли вона з’явилася і що означає?