Празький аеропорт назвуть на честь Вацлава Гавела

Уряд Чеської республіки під тиском громадськості прийняв рішення перейменувати празький аеропорт Рузине на честь покійного президента Чехії Вацлава Гавела.

Про це повідомляє ZN.ua.

Міністр транспорту Чехії Павло Добеші запропонував офіційно назвати празький аеропорт Рузине в честь Вацлава Гавела. Аеропорт змінить свою назву 5 жовтня, в день народження Гавела.

Раніше уряд відкинув цю пропозицію. Однак після того, як поширювана в інтернеті петиція зібрала 82 000 підписів, а вдова і брат покійного президента підтримали ідею перейменування столичного аеропорту, уряд змінив свою позицію.

Гавел був одним з лідерів дисидентського руху, що протистояв прорадянському комуністичному режиму в Чехословаччині після радянського вторгнення, яке поклало край "Празькій весні" 1968 року.

Відразу ж після оксамитової революції був у грудні 1989 року обраний президентом Чехословаччини. На цій посаді залишався до липня 1992 року, в 1993 році Гавел став главою вже самостійної Чехії. Президентом країни був до 2003.

Гавел помер 18 грудня 2011 року в віці 75 років.

Як відомо, у 2011 році львівський аеропорт отримав ім'я Данила Галицького, а донецький - Сергія Прокоф'єва.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.