В Одесі відкрили меморіали Олександру ІІ-му і Героям Соцпраці. ФОТО

До 218-річчя з дня заснування міста в Одесі відновили Олександрівську колону часів імперії і стелу з іменами Героїв соціалістичної праці - від Сергія Корольова до голів колгоспів-мільйонерів.

Про це повідомляє "Думская.net".

Урочисте відкриття відновленої Олександрівської колони відбулося сьогодні в одеському парку Шевченка.

Церемонія супроводжувалася акцією одіозною політичною організації "Євреї проти Гурвіца".

Колону відкривав мер Одеси Олексій Костусєв разом із послом РФ в Україні Міхаілом Зурабовим.

Мер зізнався, що відтворення пам'ятника царю в його первісному вигляді - це його дитяча мрія:

"Жодні організації і партії не тиснули на мене, - сказав колишній викладач наукового комунізму. - Це мрія маленького хлопчика, який колись прийшов вболівати за "Чорноморець" і запитав у дідуся, що це за пам'ятник і чому він так погано виглядає. Я радий що дожив до того віку і статусу, що можу перебувати разом із вами на святі відновлення колони".

 Фото: Гіманов Олександр, Думская.net

Передбачалося, що на урочистостях буде присутня правнучка Олександра II Визволителя, самопроголошена голова "Російського Імператорського Дому у вигнанні" Марія Володимирівна Романова, однак в останній момент у жінки знайшлися якісь більш важливі справи в рідній Іспанії.

Уродженець Сахаліну Костусєв - про своє одеське дитинство

Олександрівську колону увінчали скульптурним зображенням шапки Мономаха, що лежить на подушці з китицями по кутах, додали інші елементи, втрачені після революції 1917-го року - бронзові корону, скіпетр, меч і жезл.

Олександрівська колона

На обеліску з'явилися барельєфи з портретом імператора Олександра II, гербом Одеси, пам'ятні дошки з написами: "Олександру II вдячна Одеса" і "На цьому місці Цар-Визволитель 7 вересня 1875 повелів бути парку Імені Його і посадив перше дерево".

Крім того, реставратори облагородили прилеглу до пам'ятника територію. Обійшлося все це приблизно в 2 млн грн.

 

Kолона в Олександрівському парку (нині - парк Шевченка) в Одесі була побудована на честь російського імператора Олександра ІІ в 1891 році - через 10 років після загибелі монарха. Колона витесала з лабрадориту, постамент - з граніту.

У роки радянської влади пам'ятник неодноразово перероблявся. З нього зняли всі атрибути царської влади і дошки на честь Олександра. Спочатку монумент назвали на честь Комінтерна і Карла Маркса, потім - Йосипа Сталіна.

У 1950-ті роки біля колони з'явився бетонний пам'ятник Богдану Хмельницькому, а весь комплекс оголосили "меморіалом возз'єднання України з Росією". Потім гетьмана прибрали.

 

У 1970-х роках колону ледь не демонтували, але врешті-решт вирішили зберегти, присвятивши її Олександру Суворову.

До недавнього часу споруда знаходилась у жалюгідному стані. Фахівці передбачали, що без термінової реставрації колона могла просто завалитися.

Також у рамках святкування дня народження міста на Театральну площу Одеси повернули стелу з іменами Героїв соціалістичної праці, а на стіну Героїв Радянського Союзу додали 19 нових імен володарів цієї найвищої нагороди СРСР.

 Відкриття оновлених стел Героїв

Серед відзначених на площі Героїв соціалістичної праці - будівельники космічних апаратів Сергій Корольов і Валентин Глушко, видатний радянський лікар-терапевт Микола Стражеско, керівники зразкових колгоспів Макар Посмітний, Павло Ведута і Марія Шолар, творець авіаційних гармат, протитанкових і зенітних ракетних комплексів Олександр Нудельман і багато інших.

Загалом звання "Герой Соціалістичної Праці" були удостоєні 100 жителів Одеси й області. 16 із них були головами колгоспів-мільйонерів - тобто тих колгоспів, які приносили державі прибуток від двох і більше мільйонів радянських карбованців.

Стіну Героїв соцпраці прибрали з Театральної площі в роки правління Едуарда Гурвіца.

 

Як відомо, в лютому 2011 року мер Одеси Олексій Костусєв заявив, що "у нас є своя ідеологія, і ми за неї боротимемося".

В березні 2011 року одеська міськрада зобов'язала державні установи вивішувати червоні прапори на день Визволення міста від нацистів і в день Перемоги. Саме з цього рішення розпочалася інформаційна кампанія "прапора Перемоги".

У квітні 2011 року місцева влада привітала одеситів з днем Визволення міста плакатами з зображенням румунських окупантів. Тоді ж сесія міськради додала до існуючого герба Одеси зірку Героя СРСР.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Червоне вторгнення. "Золотий вересень" з польської перспективи

"Ми побачили, як зі "Скали" виїхав ескадрон ворожої кінноти. Цього разу – в бойовому порядку. Визначені стрільці відкрили вогонь по сигналу мого пострілу. Відстань – 300-400 метрів. Падали вершники, падали коні". Бій без розуміння загальної картини. Без перспективи. Без надії. Спогади польського офіцера.

Пропаганда «Золотого вересня». Навіщо комуністи переклали на «мову» народних пісень заяву Молотова?

Невдовзі після "Золотого вересня" на західноукраїнських землях, що стали тепер радянськими, почали виникати "народні" пісні й вірші про "батька-Сталіна" та "польських панів". Така творчість, попри свій вдаваний "стихійний" характер, виходила напрочуд схожою на повідомлення ТАСС чи передовиці "Правди".

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.