В Одесі відкрили меморіали Олександру ІІ-му і Героям Соцпраці. ФОТО

До 218-річчя з дня заснування міста в Одесі відновили Олександрівську колону часів імперії і стелу з іменами Героїв соціалістичної праці - від Сергія Корольова до голів колгоспів-мільйонерів.

Про це повідомляє "Думская.net".

Урочисте відкриття відновленої Олександрівської колони відбулося сьогодні в одеському парку Шевченка.

Церемонія супроводжувалася акцією одіозною політичною організації "Євреї проти Гурвіца".

Колону відкривав мер Одеси Олексій Костусєв разом із послом РФ в Україні Міхаілом Зурабовим.

Мер зізнався, що відтворення пам'ятника царю в його первісному вигляді - це його дитяча мрія:

"Жодні організації і партії не тиснули на мене, - сказав колишній викладач наукового комунізму. - Це мрія маленького хлопчика, який колись прийшов вболівати за "Чорноморець" і запитав у дідуся, що це за пам'ятник і чому він так погано виглядає. Я радий що дожив до того віку і статусу, що можу перебувати разом із вами на святі відновлення колони".

 Фото: Гіманов Олександр, Думская.net

Передбачалося, що на урочистостях буде присутня правнучка Олександра II Визволителя, самопроголошена голова "Російського Імператорського Дому у вигнанні" Марія Володимирівна Романова, однак в останній момент у жінки знайшлися якісь більш важливі справи в рідній Іспанії.

Уродженець Сахаліну Костусєв - про своє одеське дитинство

Олександрівську колону увінчали скульптурним зображенням шапки Мономаха, що лежить на подушці з китицями по кутах, додали інші елементи, втрачені після революції 1917-го року - бронзові корону, скіпетр, меч і жезл.

Олександрівська колона

На обеліску з'явилися барельєфи з портретом імператора Олександра II, гербом Одеси, пам'ятні дошки з написами: "Олександру II вдячна Одеса" і "На цьому місці Цар-Визволитель 7 вересня 1875 повелів бути парку Імені Його і посадив перше дерево".

Крім того, реставратори облагородили прилеглу до пам'ятника територію. Обійшлося все це приблизно в 2 млн грн.

 

Kолона в Олександрівському парку (нині - парк Шевченка) в Одесі була побудована на честь російського імператора Олександра ІІ в 1891 році - через 10 років після загибелі монарха. Колона витесала з лабрадориту, постамент - з граніту.

У роки радянської влади пам'ятник неодноразово перероблявся. З нього зняли всі атрибути царської влади і дошки на честь Олександра. Спочатку монумент назвали на честь Комінтерна і Карла Маркса, потім - Йосипа Сталіна.

У 1950-ті роки біля колони з'явився бетонний пам'ятник Богдану Хмельницькому, а весь комплекс оголосили "меморіалом возз'єднання України з Росією". Потім гетьмана прибрали.

 

У 1970-х роках колону ледь не демонтували, але врешті-решт вирішили зберегти, присвятивши її Олександру Суворову.

До недавнього часу споруда знаходилась у жалюгідному стані. Фахівці передбачали, що без термінової реставрації колона могла просто завалитися.

Також у рамках святкування дня народження міста на Театральну площу Одеси повернули стелу з іменами Героїв соціалістичної праці, а на стіну Героїв Радянського Союзу додали 19 нових імен володарів цієї найвищої нагороди СРСР.

 Відкриття оновлених стел Героїв

Серед відзначених на площі Героїв соціалістичної праці - будівельники космічних апаратів Сергій Корольов і Валентин Глушко, видатний радянський лікар-терапевт Микола Стражеско, керівники зразкових колгоспів Макар Посмітний, Павло Ведута і Марія Шолар, творець авіаційних гармат, протитанкових і зенітних ракетних комплексів Олександр Нудельман і багато інших.

Загалом звання "Герой Соціалістичної Праці" були удостоєні 100 жителів Одеси й області. 16 із них були головами колгоспів-мільйонерів - тобто тих колгоспів, які приносили державі прибуток від двох і більше мільйонів радянських карбованців.

Стіну Героїв соцпраці прибрали з Театральної площі в роки правління Едуарда Гурвіца.

 

Як відомо, в лютому 2011 року мер Одеси Олексій Костусєв заявив, що "у нас є своя ідеологія, і ми за неї боротимемося".

В березні 2011 року одеська міськрада зобов'язала державні установи вивішувати червоні прапори на день Визволення міста від нацистів і в день Перемоги. Саме з цього рішення розпочалася інформаційна кампанія "прапора Перемоги".

У квітні 2011 року місцева влада привітала одеситів з днем Визволення міста плакатами з зображенням румунських окупантів. Тоді ж сесія міськради додала до існуючого герба Одеси зірку Героя СРСР.

Бій на Красному полі. Головна битва Карпатської України

Близько 2 години ранку 14 березня 1939 року Августин Волошин оголосив незалежність Карпатської України. Того ж дня незалежність проголосила Словаччина. Очільники обидвох нових європейських країн попросили у Німеччини політичного і силового захисту. Адже згідно із результатами Мюнхенської конференції, за якими Ужгород і Мукачево перейшли мадярам, Гітлер гарантував недоторканість визначених кордонів. Словаки допомогу від німців отримали, а українці – не дочекались навіть відповіді на свої телеграми. Гітлер відкладав до останнього своє рішення щодо Закарпаття. І, врешті, повідомив угорцям, що вони можуть окупувати цю частину української землі.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.