Від сьогодні в Молдові заборонено серп і молот

Сьогодні в Молдові набув чинності закон, що забороняє використання комуністичної символіки в політичних цілях.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Новий закон був ухвалений у липні цього року правлячим "Альянсом за Європейську інтеграцію". Опозиційна Комуністична партія Молдови, яка має третину місць у парламенті, протестує проти закону, називаючи його "​​анти-опозиційним".
 
Лідер Комуністичної партії Володимир Воронін заявив в понеділок, що його партія залишить традиційний символ "серп і молот" і готова боротися за право на збереження своїх символів навіть у Європейському суді з прав людини.
 
У липні молдовські законодавці також постановили заснувати низку "музеїв радянської окупації" в країні і випустити підручник під назвою "Злочини комуністів".

Нагадаємо, у квітні цього року депутати Львівської міської ради вдруге ухвалили рішення про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території міста. У травні суд у Львові відмінив цю заборону, повторно легалізувавши в місті серп, молот і свастику.

Тоді ж Донецька облрада роз'яснила, що червоний "прапор Перемоги" можна використовувати 9 травня, але не вивішувати його офіційно поряд із державним.

В лютому 2011 року у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону, який передбачає кримінальну відповідальність або штраф до 17 тисяч грн за "пропаганду, публічне схвалення тоталітарної ідеології та практики комунізму і нацизму".

У квітні 2011 року ВР підтримала скопійовану з російської постанову, яка засуджувала спроби порівняння СРСР із нацистською Німеччиною.

Дивіться також:

65% українців не схвалюють заборону червоних прапорів

Європейський суд не дозволив реєструвати радянську символіку як бренд

Грузія розпочала люстрацію і заборонила свастику, серп і молот

Донецькі шахтарі спалили прапори СРСР і Третього рейху. ВІДЕО

Польща нагадала російським фанам - за серп і молот можуть посадити

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?