Спецпроект

Директором Національного Художнього музею стала Задорожна

Генеральним директором Національного художнього музею України призначена Марія Задорожна – колишній заступник гендиректора з розвитку НМХУ. Власниця столичної галереї Тетяна Міронова, яка півроку була в.о. гендиректора, завершила свою менеджерську кар'єру.

Указ про її призначення від 16 листопада 2012 року міністр культури Михало Кулиняк зачитав у присутності колективу музею і відвідувачів у п’ятницю, повідомляє УП.Життя з посиланням на фейсбук-сторінку НХМУ.

Bін також квітами привітав нового керівника і зауважив, що приймав рішення не одноосібно, а спираючись на пропозицію Музейної ради.

Повідомлення про призначення з’явилось на facebook-сторінці музею, але на сайті Мінкульту текст указу ще не опублікований.

Як відомо, засідання музейної ради 7 листопада рекомендувало міністрові розглянути на посаду директора НМХУ дві кандидатури: Марини Скирди (заступник гендиректора НХМУ з науково-просвітницької роботи) та Марії Задорожної.

Кулиняк вітає новго керівника музею. Фото Влада Соделя, Комерсант-Україна

Генеральний директор НХМУ Анатолій Мельник був звільнений з посади у квітні цього року наказом Мінкульту.

Основними претендентами на заміщення вакантної посади вважалися в.о. гендиректора, власниця відомої столичної галереї Тетяна Міронова і головний зберігач музею Юлія Литвинець, але підсумки так і не були підведені.

Колектив НХМУ (61 підписів) звернувся з відкритою доповідною до міністра культури Михайла Кулиняка, в якій ідеться про конфлікт між топ-менеджментом музею і науковими співробітниками.

Дивіться на цю ж тему:

Відкритий лист колективу НХМУ до Кулиняка

Новим керівником Лаври став директор Хотинської фортеці

Для чого нам музеї? Інерція і динаміка

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.