Спецпроект

Сьогодні вкотре мають призначити директора Національного Художнього

Рішення про призначення директора національного художнього музею Украйни буде прийняте 7 листопада на засіданні Музейної ради.

Про це повідомляє УП.Життя з посиланням на міністра культури Михайла Кулиняка.

Він також заявив, що зустрічався з працівниками музею, які протестують проти призначення керівником установи в.о.директора Тетяни Міронової.

"Справа в тому, що ми паралельно отримали лист як від частини працівників Музею, так само ще листи, - зазначив Кулиняк. - Тому я вирішив до Музейної ради провести перевірку наведених фактів як виконуючою обов’язки директора, так і працівників Музею".

"Перевірка проведена, з результатами її зараз буде ознайомлена Музейна рада. Ще раз повторюю, я не приймаю одноособового рішення, як і обіцяв. Це питання ми обговоримо", - додав міністр.

Водночас, як розповіла у коментарі "УП.Життя" керівник відділу зв’язків з громадськістю НХМУ Дарія Якимова, сам міністр з колективом музею не зустрічався.

"Він приходив у музей, під час відкриття виставки "Війна краде дитинство". Тоді до нього підійшла наша колега і попросила зустрітись з колективом. І в результаті зустріч відбулась з його заступником Тимофієм Коханом. Офіційно до колективу Михайло Кулиняк не приходив", - сказала Дарія Якимова.

Як відомо, в середині жовтня колектив Національного художнього музею оголосив протест проти можливого призначення на посаду директора галеристки Тетяни Міронової.

Посаду виконуючого обов'язку Міронова обіймала останні півроку. Але ймовірне призначення викликало критику серед експертів, які вказували не непрофесійність галеристки.

У відповідь на ці звинувачення Тетяна Міронова опублікувала свій коментар, який і спровокував акцію протесту. Цей запис у блозі працівники музею назвали "безпрецедентним виступом з паплюження установи, на пост директора якої автор претендує, та безсоромне звеличення власних, переважно неіснуючих, заслуг".

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".