Спецпроект

РАДИКАЛЬНІ ЗАЯВИ ПРО ВОЛИНЬ ШКОДЯТЬ ПРИМИРЕННЮ - ЄВРОДЕПУТАТ

Після років політичних фальшувань та уникання незручних тем важливо, щоб дебати про Волинську трагедію мали суспільний характер і не були замішані до поточної політики.

Про це "Історичній Правді" повідомив Павел Залевський, співголова Польсько-українського форуму партнерства і депутат Європарламенту.

"Ми повинні розуміти, що ми розпочали довготривалий процес, - зазначив депутат. - Необдумані ініціативи можуть його тільки ускладнити, а якщо будуть повторюватись - навіть зупинити".

За словами депутата, примиренню шкодять також "помітні в Україні сучасні спроби брати під сумнів" основні факти.

"Часом складається враження, що метою цієї діяльності є розмивання відповідальності, а наслідком - радикалізація позицій із польської та української сторони, - підкреслив Залевський. - Слід також розуміти, що радикальна поведінка з польського боку, навіть якщо знаходить підтвердження у фактах — може сьогодні шкодити взаємному примиренню".

Депутат закликав обидві сторони до спокійної та розсудливої дискусії.

"Я вважаю, що не політичні жести, але зосередження уваги на вшануванні жертв злочину, реалізація українською стороною узятих на себе багато років тому, зобов'язань щодо означення місць смерті та поховання буде найкращим внеском у відзначення 70-ї річниці Волинського злочину", - заявив депутат.

Як відомо, на початку квітня 2013 року Залевський заявив, що Волинська трагедія - етнічна чистка, вчинена українськими націоналістами "шляхом геноциду".

Нагадаємо, 11 квітня з подачі Польської селянської партії у Сеймі був зареєстрований проект постанови, яким передбачається встановити 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА в східних областях ІІ-ої Речі Посполитої (Польщі).

Проект документу передбачає визнання ОУН, УПА, дивізії СС "Галичина" і української поліції, яка перебувала на німецькій службі, злочинними організаціями.

МЗС України зазначило, що прийняття цього законопроекту суперечить рівню стосунків між двома державами і закликало не політизувати історичні питання.

Директор польско-української організації PAUCI Ян Пєкло заявив, що цей законопроект розрахований на "внутрішній політичний ринок" і що раніше аграрна партія вже кілька разів безуспішно подавала його на розгляд Сейму.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (нацистської поліції) та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.