Спецпроект

РАДИКАЛЬНІ ЗАЯВИ ПРО ВОЛИНЬ ШКОДЯТЬ ПРИМИРЕННЮ - ЄВРОДЕПУТАТ

Після років політичних фальшувань та уникання незручних тем важливо, щоб дебати про Волинську трагедію мали суспільний характер і не були замішані до поточної політики.

Про це "Історичній Правді" повідомив Павел Залевський, співголова Польсько-українського форуму партнерства і депутат Європарламенту.

"Ми повинні розуміти, що ми розпочали довготривалий процес, - зазначив депутат. - Необдумані ініціативи можуть його тільки ускладнити, а якщо будуть повторюватись - навіть зупинити".

За словами депутата, примиренню шкодять також "помітні в Україні сучасні спроби брати під сумнів" основні факти.

"Часом складається враження, що метою цієї діяльності є розмивання відповідальності, а наслідком - радикалізація позицій із польської та української сторони, - підкреслив Залевський. - Слід також розуміти, що радикальна поведінка з польського боку, навіть якщо знаходить підтвердження у фактах — може сьогодні шкодити взаємному примиренню".

Депутат закликав обидві сторони до спокійної та розсудливої дискусії.

"Я вважаю, що не політичні жести, але зосередження уваги на вшануванні жертв злочину, реалізація українською стороною узятих на себе багато років тому, зобов'язань щодо означення місць смерті та поховання буде найкращим внеском у відзначення 70-ї річниці Волинського злочину", - заявив депутат.

Як відомо, на початку квітня 2013 року Залевський заявив, що Волинська трагедія - етнічна чистка, вчинена українськими націоналістами "шляхом геноциду".

Нагадаємо, 11 квітня з подачі Польської селянської партії у Сеймі був зареєстрований проект постанови, яким передбачається встановити 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА в східних областях ІІ-ої Речі Посполитої (Польщі).

Проект документу передбачає визнання ОУН, УПА, дивізії СС "Галичина" і української поліції, яка перебувала на німецькій службі, злочинними організаціями.

МЗС України зазначило, що прийняття цього законопроекту суперечить рівню стосунків між двома державами і закликало не політизувати історичні питання.

Директор польско-української організації PAUCI Ян Пєкло заявив, що цей законопроект розрахований на "внутрішній політичний ринок" і що раніше аграрна партія вже кілька разів безуспішно подавала його на розгляд Сейму.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (нацистської поліції) та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.