Спецпроект

Євродепутат: "Ми знаємо, що Волинська трагедія - геноцид ОУН"

Депутат Європарламенту, співголова Польсько-українського форуму партнерства Павєл Залевський заявив, що історики вже вивчили обставини Волинської трагедії і "ми знаємо, як усе відбувалося".

Про це депутат заявив у коментарі "Ґазеті Виборчій":

"Це дуже важлива заява, хоча вона і не містить змістовної відповіді на два наші найважливіші постулати, що пов’язані із 70-ю річницею Волинської різанини.

Перший полягає на тому, що процес примирення має ґрунтуватися на правді. У заяві комітету міститься пасаж, мовляв, справи історії треба залишити історикам. Але ця справа уже досліджена істориками. Знаємо, які були результати політичного рішення ОУН-УПА: етнічна чистка, яка відбувалася шляхом геноциду. Ми знаємо, як то усе відбувалося.

У заяві також нема відповіді на виклик, що є найбільш важливим сьогодні. Ідеться про те, щоб гідно поховати і вшанувати пам’ять усіх жертв, адже багато з них досі не поховані по-людські, і не вшановані. Хотів би просити членів комітету допомогти у цій справі.

Як справжній прорив я сприймаю участь у процесі примирення очільників греко-католицької і православної церков. Цей комітет має характер світський, але насичений візією християнського примирення.

Це важливо, адже примирення у християнському дусі закладає підвалини для сплати рахунків сумління і визнання прогрішень. Це змінює логіку процесу: перетворює його у процес суспільний і не призводить до виправдання злочину.

Я цілком свідомий, що ми лише на самому початку дороги, особливо з огляду на такі значні розбіжності у баченні історії і усвідомленні фактів. Але участь у процесі примирення кардинала Гузара та патріарха Філарета дає підстави для добрих сподівань на майбутнє".

Як відомо, 3 квітня громадський комітет "Примирення між народами" оприлюднив заяву про українсько-польське примирення.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.