Спецпроект

Євродепутат: "Ми знаємо, що Волинська трагедія - геноцид ОУН"

Депутат Європарламенту, співголова Польсько-українського форуму партнерства Павєл Залевський заявив, що історики вже вивчили обставини Волинської трагедії і "ми знаємо, як усе відбувалося".

Про це депутат заявив у коментарі "Ґазеті Виборчій":

"Це дуже важлива заява, хоча вона і не містить змістовної відповіді на два наші найважливіші постулати, що пов’язані із 70-ю річницею Волинської різанини.

Перший полягає на тому, що процес примирення має ґрунтуватися на правді. У заяві комітету міститься пасаж, мовляв, справи історії треба залишити історикам. Але ця справа уже досліджена істориками. Знаємо, які були результати політичного рішення ОУН-УПА: етнічна чистка, яка відбувалася шляхом геноциду. Ми знаємо, як то усе відбувалося.

У заяві також нема відповіді на виклик, що є найбільш важливим сьогодні. Ідеться про те, щоб гідно поховати і вшанувати пам’ять усіх жертв, адже багато з них досі не поховані по-людські, і не вшановані. Хотів би просити членів комітету допомогти у цій справі.

Як справжній прорив я сприймаю участь у процесі примирення очільників греко-католицької і православної церков. Цей комітет має характер світський, але насичений візією християнського примирення.

Це важливо, адже примирення у християнському дусі закладає підвалини для сплати рахунків сумління і визнання прогрішень. Це змінює логіку процесу: перетворює його у процес суспільний і не призводить до виправдання злочину.

Я цілком свідомий, що ми лише на самому початку дороги, особливо з огляду на такі значні розбіжності у баченні історії і усвідомленні фактів. Але участь у процесі примирення кардинала Гузара та патріарха Філарета дає підстави для добрих сподівань на майбутнє".

Як відомо, 3 квітня громадський комітет "Примирення між народами" оприлюднив заяву про українсько-польське примирення.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.