100 років тому народився Платон Воронько. ВІРШІ

Першого грудня виповнилося 100 років поету, публіцисту, драматургу і депутату ВР Платону Вороньку (1913–1988). Більшості українців він відомий за чудовими дитячими віршами. А ще він очолював підривників у партизанському загоні Сидора Ковпака.

Майже всі свої літературні премії Платон Воронько отримав за "дорослі" вірші, але справжню славу здобули його неповторні поезії для дітей, нагадує прес-служба Міністерства культури.

Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, ніби вони існували вічно — "Падав сніг на поріг...", "Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...", "Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня..." та багато-багато інших.

Лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії ім. Шевченка (1972), літературної премії ім. Лесі Українки (1976).

Одне з численних видань Воронька. Пам'ятаєте? "Через гори, через гай ходить хлопчик Помагай..."

Серед найвідоміших дитячих творів: збірки віршів "Всім по сім", "Читаночка", "Сніжна зіронька горить", "Облітав журавель", "Казка про Чугайстра" та багато інших.

2 грудня о 19:00 у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка розпочнеться урочистий вечір пам’яті "Недоговорено багато…", присвячений
100-річчю митця.

У мистецькому заході візьмуть участь: голова Шевченківського комітету, поет Борис Олійник, директор Інституту літератури НАНУ Микола Жулинський, поет і видавець Іван Малкович, письменник і дипломат Юрій Щербак, артисти і музиканти.

Платон Микитович Воронько народився 1 грудня 1913 року на Сумщині. Навчався в Харківському автошляховому інституті та Московському Літінституті.

Учасник Другої світової війни, командир підрозділу підривників партизанського з’єднання Ковпака. Саме він врятував для історії щоденник загиблого під час Карпатського рейду Семена Руднєва.

Автор понад тридцяти збірок віршів і поем та великої кількості книжок для дітей. Депутат Верховної Ради УРСР десятого та одинадцятого скликань.

"Історична Правда" пропонує згадати кілька віршів Воронька:

РОЗВІДНИК

Старий гуцуле, ось мій кріс,
Мені вже зайвий він...
Бери мій кріс, сідай на віз
І їдь мерщій в загін.

Знайдеш найстрашого у нас,
Що сива борода,
Скажи, що виконав наказ
Розвідник Лобода.

Скажи: канони на горі,
Гостинець під вогнем.
Всю ніч мигають ліхтарі,
А стежка на Черем...

Поки що вільна. Хай ідуть -
Там скрізь густий полин.
Скажи, нехай мене не ждуть
Додому на Волинь.

1943

ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ
(одна з легендарних Воронькових колискових)

У моєï донi
Оченята соннi,
Рученьки мов з вати —
Доня хоче спати.
Нiч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.

ДВА ТЮТЮННИКИ

Два Тютюнники стоять переді мною.
Доле, ти дала такий талант братам,
Що вражав нас правдою земною,
Зливи ніс посушливим літам.

Вже колосся бронзою дзвеніло,
Спілі зернята співали на коші...
Чом же яре сонце потемніло?
Чом сльота осіння на душі?

І холодні похоронні сурми
Слізьми захлинаються, сумні.
Два Тютюнники, немов народні думи,
Болем озиваються в мені.

Я ТОЙ, ЩО ГРЕБЛІ РВАВ

Я той, що греблі рвав.
Я не сидів у скелі,
Коли дуби валились вікові.
У партизанській лісовій оселі
На пережовклій, стоптаній траві
Лежав, покритий листям пурпуровим,
І кров текла по краплі крізь бинти,
А Лісовик з обличчям сивобровим
Питав мене: "Чи всі порвав мости?" -

"Усі..."

Тоді, схилившись наді мною,
Сиділа ніжна Мавка цілу ніч,
Туманною повита пеленою,
Із карабінним чересом опліч,
Вона, зітхнувши, почала співати:
"Чому ж сього не можна запитати?
Он, бачиш, там питає дика рожа:
"Чи я хороша?"
А ясен їй киває в верховітті:
"Найкраща в світі". -
"Ти, найкраща в світі,
Врятуй мене,
Бо там, на синім Пруті,
Іще стоять незірвані мости,
По них повзуть прожерливі і люті
Зелені змії". -
"Можу принести
Жив-гай-трави - і смерть вона відгонить".
І принесла, оббігавши луги.
І полетіли ферми й ланжерони
На прикарпатські гострі береги
У грозовому реготі веселім.

Я той, що греблі рвав,
А не сидів у скелі.

А ВИ МОГЛИ Б?
(переклад із Маяковського)

Я вмить закреслив карту буднів,
хлюпнувши фарбами зі склянок.
Відкрив я в холодці на блюді
вилицюватість океану.
З рибин на вивісках строкатих
читав я губ нових порив.
А ви
ноктюрн
змогли б заграти
на флейті заржавілих ринв?

Дивіться також:

Микола Зеров - неокласик і "терорист"

Як Винниченко доживав в еміграції. ФОТО

Валер'ян Підмогильний - попередник Камю і Сартра

Канадсько-український "Доктор Айболить". СКАНИ

200 років тому вийшли "Казки" братів Грімм. Як це було

Екскурсія музеєм квартирою Павла Тичини. ФОТО і ВІРШІ

Видали карту київських книгарень 1980 року. Їх було багато

Остап Вишня. "Найбільш знаний після Шевченка, поруч із Леніним"

Футурист і шестидесятник. Соратник Семенка не розкаявся після ГУЛАГу

Мирослав Ірчан - січовий стрілець і радянський поет

"Гобіт". Перший переклад Толкіна в Україні. СКАНИ

Олекса Влизько. Гімни режиму і поезія з камери. ВІРШІ

Олег Ольжич. Поет націоналістичного героїзму

Інші матеріали за темою "Література"

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.

Це змінило хід битви за Київ: як два українські герої стримали російський прорив

Двоє саперів з Поділля підірвали Гостомельський міст, і ворог не зміг увірватися до столиці.