Діяльність РФ у Криму - спадщина тоталітаризму

Низка колишніх членів КГБ сьогодні "займають прибуткові позиції, через те зрозуміло, що вони прагнуть повернутись до часів своєї гарної молодості, цього однак Захід не побачив".

Про це заявляє фінська письменниця Софі Оксанен – учасниця празької міжнародної конференції "Спадщина тоталітарізму сьогодні", повідомляє Радіо Свобода.
 
Виступ письменниці був присвячений спадщині тоталітарного режиму в країнах колишнього радянського блоку, зокрема, письменниця торкнулась ситуації в Україні. Захід "проспав", ситуацію в Криму можна було передбачити набагато раніше, "західні  країни не хотіли бачити, що там діється", наголосила Оксанен.
 
На конференції її учасники обговорюють проблеми збереження національної пам’яті, необхідності вивчення злочинів тоталітарних режимів.

Зокрема Мілуше Горска – заступник голови Сенату (вищої палати чеського парламенту) наголосила на необхідності "утримувати в пам’яті часи, коли свобода ще не була очевидною річчю, і через 25 років від падіння "залізної завіси" треба звернути увагу на ті країни, де спадщина тоталітаризму все ще "становить реальну загрозу".
 
Серед учасників празької конференції – колишній президент Литви Вітаутас Ландсберґіс, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, лідер кримських татар Мустафа Джемілєв, російський дисидент Олександр Подрабінек, польський дослідник з  Інституту національної пам’яті Кшиштоф  Персак, голова чеської Конфедерації політичних в’язнів Надєжда Кавалірова, а також низка політиків, учених, дисидентів з Німеччини, Швеції, США, Румунії Угорщини, Словаччини, Австрії, Естонії.

"Суть українського уроку в тому, що тоталітаризм не зникає безслідно, він може підняти голову і взяти реванш, — цитує В’ятровича прес-служба ЦДВР. — Двадцять три роки незалежності продемонстрували — неподолане тоталітарне минуле деформує сьогодення, наближаючи його до своїх спотворених стандартів".
 
У програмі конференції — демонстрація стрічки польського режисера Анджея Вайди "Катинь" і литовський фільм "Радянська історія".
 
Лідеру кримських татар Мустафі Джемілєву вручили нагороду Платформи європейської пам’яті та сумління за особистий внесок та невтомні зусилля у захисті прав людини та фундаментальних демократичних цінностей та свобод у добу тоталітарного Радянського союзу й у часи незалежної України. 

Дводенну міжнародну конференцію в Празі "Спадщина тоталітаризму сьогодні" організувала Платформа європейської пам’яті та сумління під патронатом заступника голови Сенату парламенту Чехії Мілуше Горської у співпраці з Міжнародним Вишеградським фондом, чеським Інститутом з вивчення тоталітарних режимів під егідою Міністерства культури Чехії.

Платформу європейської пам’яті та сумління було створено у жовтні 2011 року. Наразі ПЄПС об’єднує 37 урядових, академічних та музейних установ із 13 країн Євросоюзу, Молдови, України, а також Канади. Метою організації стало об’єднання зусиль задля поширення інформації про діяльність тоталітарних режимів і вшанування пам’яті жертв.

Від України учасниками ПЄПС є Центр досліджень визвольного руху та Меджліс кримськотатарського народу.

У червні 2012 року на конференції в Європейському парламенті у Брюсселі Платформа заснувала правову експертну групу для роботи над створенням наднаціональної інституції правосуддя для засудження важких злочинів, скоєних комуністичним тоталітарним режимом.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.