У Держдумі хочуть замінити прапор РФ на прапор Російської імперії

Депутат Держдуми Росії, член вищої ради ЛДПР Міхаіл Дєґтярьов підготував законопроект про внесення змін у федеральний конституційний закон "Про державний прапор РФ".

Про це повідомляють "Известия".

Поправка передбачає зміну існуючого офіційного прапора Росії з біло-синьо-червоного триколора на імперський чорно-жовто-білий штандарт.

На думку дупетата, "возз'єднання з Кримом, створення Митного союзу і зростання патріотичних настроїв повинні відбуватися під прапором переможної епохи в російській історії".

У пояснювальній записці до законопроекту жиріновєц відзначив, що в період повсюдного використання чорно-жовто-білого імперського прапора територія Росії значно збільшилася. Саме тоді, мовляв, до складу Росії вперше увійшли півострів Крим і територія Східної Пруссії, Аляска, Кавказ, Польща, Прибалтика, Середня Азія і Фінляндія.

"Сучасний триколор, який повернув у метушні Борис Єльцин, з народом не обговорювався, жодних досліджень не проводилося, всі рішення в країні початку 1990-х приймалися під диктовку американських радників", - обурився Дєґтярьов.

Біло-синьо-червоний прапор, як вважається, був запроваджений в кінці XVII століття царем Петром I на основі прапора Голландії.

Чорно-жовто-білий прапор Росії, він же прапор династії Романових, мав де-факто статус державного прапора з 1858 до 1896 рік, після підписання указу Олександра II про затвердження "кольору національної російської кокарди".

Тим часом перший заступник голови комітету Держдуми з конституційного законодавства і державного будівництва Вячєслав Лисаков зазначив, що у нього немає ніяких претензій до сьогоднішнього прапору Росії.

Як відомо, у липні 2014 року Дєґтярьов пропонував повернути в російській мові для України офіційний термін "Малоросія".

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.