В інтернет виклали документи ОУН з відкопаного архіву. ФОТО

До Дня захисника України на Е-архіві визвольного руху виклали у вільний доступ 63 документи ОУН, знайдені в закопаниму бідоні в лісі на Хмельниччині.

Про це Історичній Правді повідомили у Центрі досліджень визвольного руху.

Інформаційні матеріали українських повстанців, набрані підпільницями-друкарками з позивними "Лариса" і "Тамара", понад 60 років пролежали в землі,

Бідон з документами випадково відкопали на краю лісу біля села Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та влітку 2014 року передали в архів Центру досліджень визвольного руху.

Загалом там був 81 документ, 18 з яких ще знаходяться на реставрації, а також шматки тканини, декілька десятків пар нових жіночих бавовняних панчіх, набір для гоління (лезо, помазок, півпляшки одеколону), близько десятка новеньких кишенькових дзеркалець і дещо із посуду.

 

"Особливість цього архіву ОУН в тому, що його знайшли поза межами Західної України. За весь час на Хмельниччині було знайдено всього два схожих архіви, один з яких ми сьогодні публікуємо онлайн", — розповів керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач.

Документи закопали не раніше 1950 року, в основному це інформаційні видання підпілля ОУН — брошури та листівки, а також зошити із рукописними нотатками та фото. Більшість документів датуються 1945-1950 роками.

Переглянути документи можна на сайті Е-архіву.

Особливу цінність для дослідників мають вісім фото підпільників, що діяли на півдні сучасної Хмельницької області. Частину із них вдалося ідентифікувати. Серед них — друкарка Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН Михайлина Голіната-"Тамара".

"Відомо, що у 1948-1949 рр. "Тамара" перебувала в криївці у селі П'ятничани Орининського (нині — Чемеровецького) району Хмельницької області, де містилась друкарня Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН.

Тут вона друкувала тексти підпільних видань, множила їх на циклостилевому апараті, зшивала брошури, запаковувала у спеціальні торбини, в яких вони передавались для розповсюдження на території Кам'янець-Подільської, Вінницької та Київської областей. Через велику завантаженість покидати криївку "Тамара" могла лише зрідка", — розповідає Андрій Усач.

 Михайлина Голіната-"Тамара".

26 грудня 1949 р. криївку виявили радянські спецслужби і після збройного опору поранену друкарку "Тамару" захопили та направили в Орининську районну лікарню. Там підпільниця зірвала пов'язки із ран та померла, стікши кров'ю. На той час їй було 23 роки.

Молодша сестра "Тамари" Іванна Голіната-Король, теж учасниця підпілля ОУН, із якою Центру досліджень визвольного руху вдалось поспілкуватись, розповіла: "Коли Михайлина була в підпіллі ми зустрічалися періодично. Одного разу я спитала її чи вона не хоче легалізуватися. Відповіла словами Франка "I яке ж ти маєш право, черепино недобита, про своє спасення дбати там, де гине мiлiон?"".

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 22 тисяч документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "ОУН"

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".